К-22763/09 Про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії - 18.11.2009 Прийняття

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України у місті Білій Церкві Київської області про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії, за касаційною скаргою УПФ України у місті Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009 року, -

У січні 2008 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до УПФ України у місті Білій Церкві Київської області про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії. Свої вимоги мотивувала тим, що вона проживає на території посиленого радіологічного контролю і тому відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№796-ХІІ від 28.02.1991р. (далі – Закон України №796-ХІІ (796-12) ) має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Оскільки така доплата їй проводиться в значно нижчому розмірі, просила зобов’язати УПФ України у місті Білій Церкві Київської області провести перерахунок доплати до пенсії, виходячи із встановленого ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"розміру мінімальної заробітної плати з 01.07.2007р., яка складає 440грн.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2008р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009р., позов задоволено. Зобов’язано УПФ України у місті Білій Церкві Київської області провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1. згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за проживання на території радіоактивного забруднення за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440грн., щомісячно.

У касаційній скарзі УПФ України у місті Білій Церкві Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.09.2009р. касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України (2747-15) , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991р. (796-12)

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1. є непрацюючим пенсіонером, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії та проживає в місті Білій Церкві Київської області. Згідно Переліку населених пунктів Житомирської та Київської областей вказане місто віднесено до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи та зони посиленого радіологічного контролю, а тому позивач має право на доплату до пенсії, передбачену ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 39 Закону України №796-ХІІ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Пунктом 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого ч.1 та ч.2 ст. 39 Закону №796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) визнано таким, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), зокрема, п.30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії абзаців другого, третього, четвертого ч.1 та ч.2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Постановою Кабінету Міністрів України від №836 (836-96-п) від 26.07.1996р., якою керувався відповідач при виплаті позивачу допомоги, встановлено конкретні розміри виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Цим законом встановлено розмір таких виплат як кратну величину відносно до розміру мінімальної заробітної плати на час виплати.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що з ухваленням Конституційним Судом України №6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007р. рішення, яким визнано неконституційним положення п.30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення на 2007 рік дії абзаців другого, третього, четвертого ч.1 та ч.2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню.

А тому правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності виплати відповідачем зазначеної доплати до пенсії у розмірах, встановлених не законом №796-XII (796-12) , а підзаконним нормативним актом, оскільки такі дії призвели до істотного звуження прав позивача.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст.ст. 235- 239 КАС України.