К-10626/09-С Про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої щорічної допомоги - 18.11.2009 Прийняття

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за 2004-2008 роки за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року,

У листопаді 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за 2004-2008 роки.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача в частині відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги до 5 травня у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"за 2008 рік. Стягнуто з відповідача на користь позивачу недоплачену суму щорічної грошової одноразової допомоги до 5 травня за 2008 рік – у розмірі 3 448 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанова суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що ветеранам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Зі справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради, як інвалід 2 групи, внаслідок захворювань, пов’язаних із участю у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, у зв’язку з чим, відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального хисту"має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у 2004 –2008 роках вищевказана щорічна разова допомога позивачу виплачувалась у розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, які позивач отримав у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив про те, що розмір щорічних виплат, які провадились відповідачем на користь позивача, не відповідають вимогам діючої норми ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також Законам України щодо зміни розміру мінімальної пенсії за віком, при щорічному затвердженні нового державної о бюджету.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19.12.2006 року виплата щорічної одноразової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" (3551-12) у 2007 році здійснюється, зокрема інвалідам 2 групи 360 грн.

Суд зазначив, що згідно п.1 рішення Конституційного Суду України № б-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення п. 13 ст. 71, якою зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов вірного висновок про те, що у 2007 році виплата такої допомоги здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки зазначеним рішенням Конституційного Суду України № б-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано неконституційними положення п. 13 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Ухвалюючи рішення, суд не звернув увагу на те, що ст. 171 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачає право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, після поновлення дії норм цих законів у зв’язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.

Відповідно до положень статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Задовольняючи позов частково, суд не звернув увагу на те, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.

З огляду на викладене, постанова суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і тому підлягають скасуванню.

Для вирішення даного спору з урахуванням наведених вище норм матеріального права і висновків суду касаційної інстанції необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення розміру компенсаційних виплат позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції, тому зазначену справу слід направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

За правилами ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 227, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради задовольнити частково.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року скасувати.