Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши розгляд справи у порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про стягнення недосплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року,

У липні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про стягнення недосплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 1470 грн. Свої вимоги мотивує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС і має 3 категорію, згідно ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинна виплачуватися йому щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат. Оскільки у передбаченому законом розмірі допомога позивачу в повному обсязі виплачена не була, просить стягнути суму щорічної допомоги за 2008 рік в розмірі 1470 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати належних позивачу соціальних платежів за 2008 рік такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області зробити перерахунок позивачу за 2008 рік щорічної допомоги на оздоровлення. Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та здійснити виплату цих коштів у розмірі 1575 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню. Справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Зі справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС і має 3 категорію, згідно ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинна виплачуватися йому щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат. Оскільки у передбаченому законом розмірі допомога позивачу в повному обсязі виплачена не була, просить стягнути суму щорічної допомоги за 2008 рік в розмірі 1470 грн.

Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив про те, що розмір виплат, передбачений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) визначається не постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) і постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 (562-2005-п) "Про щорічну допомогу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до положень якої позивачу має виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 48 Закону України N 796-XII щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.20 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України"Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) ст.48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"була викладена у новій редакції, а саме: щорічно виплачується допомога на оздоровлення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністра України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) було визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), положення п.20 розділу П Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"в пункті "б"ст. 48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щорічна допомога на оздоровлення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив про те, що розмір виплат, передбачений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) визначається не постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) і постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 (562-2005-п) "Про щорічну допомогу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до положень якої позивачу має виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення у розмірі3 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, суд вірно врахував те, що в даному випадку при виникненні колізії підлягають застосуванню норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував те, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права, тому вона підлягає скасуванню.

Для вирішення даного спору з урахуванням наведених вище норм матеріального права і висновків суду касаційної інстанції необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення розміру компенсаційних виплат позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції, тому зазначену справу слід направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

За правилами ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 227, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.