Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши розгляд справи у порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання неправомірними дії управління, стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Донецького оружного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року,

У вересні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання неправомірними дії управління, стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня. Свої вимоги мотивує тим, що він має статус інваліда війни, якому встановлена 3-тя група інвалідності, та відповідно до норм ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2005-2008 роки у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком.

Постановою Донецького оружного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу сум щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за 2007-2008 роки. Стягнуто з відповідача недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 ріку розмірі 2570,42 грн., за 2008 рік у розмірі 3010,00 грн. на користь позивача. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями суду, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що ветеранам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов помилкового висновку про те, що ст. 30 Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік", встановлює розмір разової грошової допомоги учасникам бойових дій у розмірах менших, ніж це передбачено ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та такою, що суперечить ст. 22 Конституції України, яка вказує, що при прийнятті нових законів або при внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод".

Згідно ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через установи банків.

Згідно п.1 рішення Конституційного Суду України № б-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення п. 13 ст. 71, якою зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень передбачає Закон України "Про прожитковий мінімум"від 15 липня 1999 року (966-14) №966-14, а також Закон України "Про держави соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ (2017-14) . Згідно ст. 1 прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенси за віком.

Суму прожиткового мінімуму на 2007 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19.12.2006 р. № 489-У (489-16) у розмірі 406 гривень з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано у такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України" на 2008 рік", у тому числі і положення підпункту "б"підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-УІ (107-17) , яким зупинено на 2008 рік дію статі 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Виплата відповідачем розміру щорічної разової грошової допомоги за 2005-2006 роки у розмірах, передбачених Законами України Про Держаний бюджет на відповідні роки, є правомірними, оскільки ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік"та ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", встановлюють розміри щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, не визнані неконституційними, доводить правомірність застосування зазначених норм відповідачем при виплаті спірної допомоги за вищезазначені роки.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов вірного висновок про те, що у 2007 році виплата такої допомоги здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки зазначеним рішенням Конституційного Суду України № б-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано неконституційними положення п. 13 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , було прийнято 09.07.2007 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, відповідно в період з 01.01.2007 до 09.07.2007, закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Ухвалюючи рішення, суд не звернув увагу на те, що ст. 171 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачає право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв’язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і тому підлягають скасуванню.

Для вирішення даного спору з урахуванням наведених вище норм матеріального права і висновків суду касаційної інстанції необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення розміру компенсаційних виплат позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції, тому зазначену справу слід направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

За правилами ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 227, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького оружного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.