К-10130/09-С Про зобов’язання вчинити дії - 18.11.2009 Прийняття

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціальний захист населення Харківської облдержадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації про зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року,

У червні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Головного управління праці та соціальний захист населення Харківської облдержадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації про зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС і є інвалідом 3 групи 1 категорії, оскільки інвалідність пов’язана з перебуванням на військовій службі, та згідно з висновком МСЕК має право на отримання різних пільг, компенсацій і допомоги, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , а саме: право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та щорічної разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Проте, нарахування та виплата вказаних соціальних виплат здійснювалася відповідачами в значно менших розмірах, ніж передбачено законодавством.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації щодо нарахування та виплати не в повному обсязі соціальних виплат ОСОБА_2 за 2008 рік, а саме: щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та щорічної разової грошової допомоги відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації зробити перерахунок соціальних виплат позивачу за 2008 рік, а саме: щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та щорічної разової грошової допомоги, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та здійснити виплату цих коштів.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС і є інвалідом 3 групи 1 категорії, оскільки інвалідність пов’язана з перебуванням на військовій службі, та згідно з висновком МСЕК має право на отримання різних пільг, компенсацій і допомоги, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , а саме: право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та щорічної разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Проте, нарахування та виплата вказаних соціальних виплат здійснювалася відповідачами в значно менших розмірах, ніж передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи –10 мінімальних пенсій за віком; 2 групи –8мінімальних пенсій за віком; 3 групи –7 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до підпункту "б"підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 р. N 107-УІ (107-17) до статті ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту""внесені зміни, згідно яких щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Також, згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) (далі – разова грошова допомога), здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання. трудового каліцтва та з інших причин: інвалідам війни 1групи – 500 гривень; інвалідам війни 2 групи –400 гривень; інвалідам війни 3 групи –350 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 310 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 500 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війки і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге –170 гривень; учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога –65 гривень. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. (v010p710-08) у справі "щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України"визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення підпункту 11 пункту- 28 розділу II та підпункту "б"підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 р. N 107-УІ (107-17) .

Згідно ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня з розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни передбачені цим Законом, є недійсними.

Згідно ч.4 ст.48 Закону України "Пію статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для осіб, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. В частині 7 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які Чорнобильської катастрофи"зазначено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно законами України визначається мінімальний розмір заробітної плати.

Статтею 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати 515 гривень, з 1 квітня 2008 року –525 гривень, з 1 жовтня 2008 року –545 гривень та з 1 грудня 2008 року –605 гривень на місяць.

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, Законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри робітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 12.07.2005р. № 562 (562-2005-п) встановлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам 2 групи –120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії –100 гривень: інвалідам 3 групи та дітям-інвалідам –90 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей. –75 гривень. При цьому відповідні закони не містили обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймати, то виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи"і норма відповідного закону України про визначення мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005р. (562-2005-п)

Згідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд вірно зазначив про те, що посилання відповідача на те, що тільки Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 12.07.2005р. № 562 (562-2005-п) , Постановою Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) від 12.03.2008р. № 183 встановлено порядок обчислення та розміри щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги на не відповідає ст. 22 Конституції України, оскільки це призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадянина, закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод позивача, як громадянина, що суперечить вимогам Основного Закону.

Відповідно до ст. 62, 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", фінансування витрат. Пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади.

Головним розпорядником коштів вищого рівня є Міністерство праці та соціальної політики України.

Відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів, яким у даному випадку є Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації на нижчому рівні, бере бюджетні зобов’язання та проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими, затвердженими кошторисами.

Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22 травня 2008 року.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, обґрунтовуючи відмову в підвищенні розміру пенсії, як "дитині війни"помилково зазначав, що у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено, оскільки підвищення пенсії дітям війни діючим законодавством було врегульовано і повинно було проводитись відповідно до рішень Конституційного суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 (v010p710-08) року.