К-4397/09-С Про стягнення несплаченої суми щорічної допомоги - 18.11.2009 Прийняття

провівши передній розгляд справи за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення несплаченої щорічної допомоги за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року,

У серпні 2007 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення несплаченої щорічної допомоги за 2004-2007 роки в розмірі 5182 грн. 25 коп. Свої вимоги мотивує тим, що він учасником бойових дій і відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій. Мінімальна пенсія за віком складала: у 2004 –92,45 грн., у 2005 –332 грн., у 2006 - 359 грн., станом на 05.05.2007 року - 410.06 грн. Сума недоплати йому грошової допомоги за вказані роки становить 5182 грн. 25 коп. Відповідач, порушуючи вимоги закону виплачував у меншому розмірі грошову допомогу, чим було порушено його права щодо соціального захисту.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2007 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої скасовано, позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача провести виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу –1750 грн. (2030грн.-280грн.) за 2007 рік.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Постанова суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню. Справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Зі справи вбачається, що позивач є учасником бойових дій і відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій. Мінімальна пенсія за віком складала: у 2004 –92,45 грн., у 2005 –332 грн., у 2006 - 359 грн., станом на 05.05.2007 року - 410.06 грн. Сума недоплати грошової допомоги за вказані роки становить 5182 грн. 25 коп. Відповідач, порушуючи вимоги закону виплачував у меншому розмірі грошову допомогу, чим було порушено його права щодо соціального захисту. Відповідно до ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що ветеранам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про те, що ст. 30 Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік", встановлює розмір разової грошової допомоги учасникам бойових дій у розмірах менших, ніж це передбачено ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та такою, що суперечить ст. 22 Конституції України, яка вказує, що при прийнятті нових законів або при внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод".

Відповідно до ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що ветеранам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через установи банків.

Зазначена вище допомога виплачувалась щорічно, але не у розмірах встановлених ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а на підставі Закону України "Про Державний бюджет на 2003 рік" (380-15) в розмірі 90 грн., Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) - 120 грн., Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) - 250 грн.

На протязі 1995-2005 років до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , а також і до ст.12 цього Закону, неодноразово вносилися зміни. Так, дія ч.5 статті 12 зазначеного закону неодноразово призупинялась Законами України "Про Державний бюджет України"на 2002-2006 роки. У зв"язку із зупиненням дії цієї статті, Законами України "Про Державний бюджет України"встановлювались певні розміри щорічної разової допомоги на відповідні роки.

Положення ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щодо виплати разової щорічної грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком не діяли протягом 2002-2006 років, у зв"язку із змінами внесеними у зазначений закон, Законами України "Про державний бюджет"на 2003-2005 роки, тому відповідач діяв на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючими законами України.

Суд зазначив, що згідно п.1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення п. 13 ст. 71, якою зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов вірного висновок про те, що у 2007 році виплата такої допомоги здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки зазначеним рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) визнано неконституційними положення п. 13 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, відповідно в період з 01.01.2007 до 09.07.2007, Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Ухвалюючи рішення, суд не звернув увагу на те, що ст. 171 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачає право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, після поновлення дії норм цих законів у зв’язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.

Відповідно до положень статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Задовольняючи позов частково, суд не звернув увагу на те, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і тому підлягають скасуванню.

Для вирішення даного спору з урахуванням наведених вище норм матеріального права і висновків суду касаційної інстанції необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення розміру компенсаційних виплат позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції, тому зазначену справу слід направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

За правилами ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 227, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року скасувати.