Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Цуркана М.І.,

Сороки М.О.,

Мойсюка М.І.,

Лиски Т.О.,

Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_6 на дії управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради,

У грудні 2003 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що суб’єкт оскарження відмовив йому у наданні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг належної йому квартири. Вважав таку відмову незаконною, тому просив суд зобов’язати відповідача призначити йому вказану субсидію за період з жовтня 2002 р. по 30 квітня 2003 р.

Рішенням Єнакіївського міського суду від 25 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 лютого 2004 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що відповідно до абзацу 1 пункту 4 Положення "Про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" (848-95-п) (далі - Положення) субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах норм споживання з урахуванням пільг, які надаються відповідно до чинного законодавства і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотка платежу. При цьому норма володіння чи користування загальною площею житла та нормативи користування комунальними послугами встановлюються виходячи з 21 кв. метра на наймача і кожного зареєстрованого у житловому приміщенні (будинку) та додатково 10,5 кв. метра на всіх тут зареєстрованих, а для громадян, які проживають в однокімнатній квартирі, - на загальну площу незалежно від розміру квартири.

Обґрунтованим є висновок суду про те, що суб’єкт оскарження правомірно відмовив ОСОБА_6 у наданні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг належної йому квартири, оскільки розмір обов’язкового платежу перевищив розмір плати за житлово-комунальні послуги

З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної інстанції його не спростовують.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Єнакіївського міського суду від 25 грудня 2003 року і ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 лютого 2004 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236- 239 КАС України.