Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.

суддів Білуги С.В.

Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Маркосян А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року у справі за його позовом до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії, -

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії з врахуванням: з 01 вересня 1999 року до 31 грудня 2002 року - 40% надбавки посадового окладу, передбаченої Указом Президента України від 14 липня 1999 року №847/99 (847/99) ; з 01 січня 2003 року до 31 грудня 2004 року –100% надбавки, передбаченої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173 (173/2002) ; з 01 травня 2003 року до 31 грудня 2004 року –70% надбавки, передбаченої Указом Президента України від 05 травня 2003 року №389/2003 (389/2003) ; з 01 жовтня 1996 року до 31 грудня 2004 року –33,3% премії, згідно Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №923/96 (923/96) ; з 01 січня 2005 року до 22 березня 2005 року –90% надбавки за безперервну службу, передбаченої Указом Президента України від 05 травня 2003 року №389/2003 (389/2003) .

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення у справі, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби у 1968 році і відповідних надбавок до грошового забезпечення, зазначених у позові, під час проходження військової служби не отримував.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди обґрунтовано виходили з того, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 01 січня 2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв’язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) (далі – Закон №2262-XII (2262-12) ) нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій.

Суди обґрунтовано послались на те, що Закон України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який набрав чинності з 01 січня 2005 року, не має зворотної сили і тому вимоги про перерахунок пенсії з врахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премій за минулий час задоволенню не підлягають.

Судами також вірно зазначено, що згідно пункту 1.1 Положення "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року №75 (z0251-01) , грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби і складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразової і щомісячної винагороди, матеріальної та грошової допомоги і премії, що відносяться до додаткових видів грошового забезпечення і приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсій особам, які отримували їх під час проходження служби і звільнені після їх запровадження.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону №1769-IV"Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , яким раніше було призначено пенсії згідно із Законом №2262-XII (2262-12) , з 01 січня 2005 року мають право на перерахунок цих пенсій та виплату їм лише 50% від суми перерахованої пенсії, а з січня 2006 року –100% цієї суми.

Виходячи з цих положень Закону, вимоги позивача про зарахування йому з 01 січня 2005 року до пенсії максимального розміру надбавки за безперервну службу, запровадженої Указом Президента України від 05 травня 2003 року №389/2003 (389/2003) "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України", задоволенню не підлягають.

За таких обставин оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року у справі за його позовом до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.