К-17637/08 Про стягнення допомоги - 17.11.2009 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим на постанову Керченського міського суду АР Крим від 07 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду АР Крим від 02 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим про стягнення допомоги, -

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим про стягнення допомоги.

Постановою Керченського міського суду АР Крим від 07 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду АР Крим від 02 вересня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим, зобов’язано відповідача надати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення у справі, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами було встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і має право отримувати допомогу по догляду за дитиною у розмірі, встановленому частиною 1 статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"від 21 листопада 1992 року №2811-ХІІ, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Частиною 1 статті 14 зазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"встановлено, що прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років складає з 1 квітня –463 грн., з 01 жовтня –470 грн.

На підставі абзацу третього частини 2 статті 56, пунктів 7, 14 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"дію статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36, частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 2, 13, 14, 23, 29, 30, 39,41, 43, 44, 45, 46, статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними). Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 липня 2007 року дійшов висновку, що зупинення Законом України "Про Державний бюджет України"інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, З частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частині 2 статті 92, частинам 1, 2, 3 статті 95 Конституції України.

Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суди дійшли правильного висновку щодо неправомірності дій управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим про відмову у виплаті допомоги на дитину.

За таких обставин оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим залишити без задоволення, а постанову Керченського міського суду АР Крим від 07 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду АР Крим від 02 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим про стягнення допомоги –без змін.