Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Панченка О.Н.

Горбатюка С.А.

Смоковича М.І.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши розгляд справи у порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради про визнання неправомірною відмову в виплаті одноразової грошової допомоги в розмірах встановлених законом та стягнення недоотриманих сум за 2008 рік за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року,

У грудні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради про визнання неправомірною відмову в виплаті одноразової грошової допомоги в розмірах встановлених законом та стягнення недоотриманих сум за 2008 рік в сумі 3017.00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що він має статус інваліда війни 3 групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно якої він має право на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Красно армійського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями суду, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що ветеранам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив про те, що відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) встановлено, що згідно ст.. 38 Бюджетного кодексу України (2542-14) та ст. 95 Конституції України визначається вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет –встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Державний бюджет не може скасувати чи змінювати обсяг прав і обов"язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. У зв"язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів передбачено законами України не відповідають ст.ст. 1,3, ч.2 ст.6., ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст. 21,22, п.1 ч. 2 ст.92. ч.1,2,3 ст. 95 Конституції України"та обґрунтовано зазначив, що Законом України про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) .

Згідно ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через установи банків.

Мінімальна пенсія за віком, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 279 від 13 березня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (279-2002-п) , та мінімальні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-ІУ від 09.07.2003 (1058-15) із змінами та доповненнями внесеними згідно із Законами № 2291-IV від 23.12.2004 (2291-15) та № 2505-IV від 25.03.2005 (2505-15) , на які посилається позивач –це пенсії, виплата яких здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України п.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(із змінами та доповненнями) визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої статті 28 застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Виплата щорічної разової допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Кабінетом Міністрів України 03 січня 2002 року було прийнято постанову № 1 (1-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", до якої вносилися зміни згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 279 від 13.03.2002 (279-2002-п) , № 1350 від 27.08.2003 (1350-2003-п) , № 895 від 13.07.2004 (895-2004-п) , № 996 від 04.08.2004 (996-2004-п) .

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) на 2008 рік передбачені нові розміри прожиткового мінімуму, а також змінено механізм перерахунку пенсії та обчислення деяких показників для її розрахунку. Зокрема, мінімальний розмір пенсії за віком з 1 січня 2008 року відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"за наявності на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то за кожний рік понад 25 років для чоловіків та 20 років для жінок розмір пенсії збільшується на 1 відсоток від розміру пенсії, яка обчислена відповідно до ст. 27. але не більше 1 відсотка від прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2008 року становить 481 грн.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 18.02.2004 року (177-2004-п) "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової і допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.

Також слід зазначити, що до розділу III "Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту" Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) згідно із Законами України № 2285-ІУ від 23.12.2004 року (2285-15) , № 2505-ІУ від 25.03.2005 року (2505-15) та № 3235-ІУ від 20.12.2005 року (3235-15) внесені зміни щодо виплати щорічної разової допомоги.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував те, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і тому підлягають скасуванню.

Для вирішення даного спору з урахуванням наведених вище норм матеріального права і висновків суду касаційної інстанції необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення розміру грошових виплат позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції, тому зазначену справу слід направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

За правилами ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 227, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради задовольнити частково.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.