Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Панченка О.Н.

Горбатюка С.А.

Смоковича М.І.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши розгляд справи в порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим, Головного управління праці та соціального захисту населення АР Крим, Міністерства праці та соціального захисту населення України, Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим про зобов’язання до нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в сумі 2733.30 грн. за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 29 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року,

У вересні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим, Головного управління праці та соціального захисту населення АР Крим, Міністерства праці та соціального захисту населення України, Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим про зобов’язання до нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в сумі 2733.30 грн. Свої вимоги мотивує тим, що він має статус "дитини війни", у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, порушуючи вимоги ст. 124 Конституції України відповідачем не здійснено нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Доплата до пенсії за 2006-2007 роки склала 2733,30 грн. Просить прийняти рішення, яким стягнути з відповідача доплату до пенсії у сумі 2733,30 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Ар Крим від 29 вересня 2008 року позов задоволено. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік як дитині війни з січня по березень 2006р. –по 105 грн.; з квітня по вересень 2006р. –по 107,70фн.; з жовтня по грудень 2006р. –по 109,80 грн. щомісячно та щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007р. по 31.03.2007р. –у розмірі 114 грн., з 01.04.2007р. по 30.09.2007р. –у розмірі 123,02 грн., за період з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. –у розмірі 124,53 грн. – щомісячно.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим здійснити нарахування ОСОБА_1, щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, у т.ч. за і вересень 2007 року у розмірі 123,02 грн., - щомісячно, за період жовтень –грудень 2007 року у розмірі 124,53 грн. –щомісячно.

Не погоджуючись із постановою суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанова суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню. Справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач має статус "дитини війни", у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, порушуючи вимоги ст. 124 Конституції України відповідачем не здійснено нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Доплата до пенсії за 2006-2007 роки склала 2733,30 грн. Просить прийняти рішення, яким стягнути з відповідача доплату до пенсії у сумі 2733,30 грн.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) зазначено, що пільги дітям війни, передбачені абз. 7 ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"запроваджуються з 1 січня 2006 року, а ст. 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Вказаний Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) з зазначеними змінами був чинний до 31 грудня 2006 року.

У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому у відповідача не було підстав нараховувати підвищення пенсій дітям війни.

Згідно ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"була зупинена.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) ст. 111 було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , серед них положення статті 71 Закону України "про державний бюджет на 2007 рік", щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 380 грн., з 01 квітня –406 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімальне розміру пенсії за віком відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн. 11 коп.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) .

Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інтенції вірно зазначив про те, що відповідач зобов"язаний був перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу встановленого статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 року: з 1 квітня –605 гривень, з 1 липня –607 гривень, з подальшим перерахунком в порядку встановленому законом.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, обґрунтовуючи відмову в підвищенні розміру пенсії, як "дитині війни"помилково зазначав, що у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено, оскільки підвищення пенсії дітям війни діючим законодавством було врегульовано і повинно було проводитись відповідно до рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 (v0a6p710-07) року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував те, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.

З огляду на викладене, постанова суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права, тому вона підлягає скасуванню.

Для вирішення даного спору з урахуванням наведених вище норм матеріального права і висновків суду касаційної інстанції необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення розміру компенсаційних виплат позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції, тому зазначену справу слід направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

За правилами ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 227, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 29 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.