ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" листопада 2009 р. м. Київ К-22319/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів – Панченка О.Н.
Горбатюка С.А.
Смоковича М.І.
Чумаченко Т.А.
Мироненка О.В. (суддя –доповідач)
провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства у Донецькій області про скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 30 квітня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства у Донецькій області про скасування рішення комісії відповідача № 600 від 25 вересня 2007 року та вчинити певні дії. У грудні 2008 року позивач надав уточнені позовні вимоги про скасування рішення комісії відповідача № 600 від 25 вересня 2007 року, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії згідно із пунктом "б"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"та зобов’язання відповідача ухвалити рішення про призначення пенсії згідно із пунктом "б"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"за його заявою від 31 липня 2007 стягнення із відповідача судових витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 1000 грн. 23 грудня 2008 року позивач надав уточнені позовні вимоги про визнання недійсним рішення відповідача №600 від 25 вересня 2007 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Свої вимоги мотивує тим, що у нього достатньо трудового стажу для призначення пенсії па пільгових умовах відповідно до п."б"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення відповідача від 25 вересня 2007 року №600. Зобов’язано відповідача прийняти рішення про призначення позивачеві пенсії на пільгових умовах. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що у липні 2007 року ВАТ "Комсомольське рудоуправління", на якому працює позивач, звернулося до відповідача із заявою про призначення позивачу пенсії за віком на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"для нарахування пільгової пенсії позивач надав копію трудової книжки, яка підтверджує трудовий стаж роботи, протоколом –подання та подання ВАТ "Комсомольське рудоуправління"та довідку, яка підтверджує пільговий стаж.
Відповідно до вимог п."б"ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"(зі змінами та доповненнями станом на час звернення позивача до суду), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці – за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки –після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах; жінки –після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи –жінкам.
Ухвалюючи рішення, суд вірно керувався ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в якій передбачено порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього закону.
Задовольняючи позов частково, суд правильно посилався на зазначену вище норму закону, за якою особам, які працювали до введення в дію цього закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених вище роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії у розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії, відповідно до ст.12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому ст. 13-14 цього Закону, виходячи із вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачеві в призначенні пенсії відповідно до п."б"ст. 13 Закону, оскільки позивач не мав необхідного стажу роботи по Списку №2 і на момент звернення позивач мав загальний трудовий стаж 35 років 3 місяці 13 днів, стаж роботи за п. "б"ст. 13 Закону складає 4 роки 1 місяць23 дні. При цьому, період роботи позивача із 01 листопада 1970 року по 06 червня 1973 року не підлягає, на думку відповідача, до зарахування до пільгового стажу, тому що позивач працював в Комсомольському рудоуправлінні електромонтером –лінейщиком в електроцеху, а дана професія не передбачена списками пільгових професій.
Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової крижки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Ухвалюючи рішення, суд дійшов обгрунтовного висновку про те, що відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії згідно із пунктом "б"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"відповідач порушив право на отримання пільгової пенсії за Списком №2.
З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 30 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Судді: