К-10896/07 Про визнання нечинними та протиправними податкових повідомлень-рішень - 17.11.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Вінницької області від 26.05.2006 року задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Вінницяобленерго"(далі –позивач): визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 31.08.2005 року № 0002232310/0, № 0002242310/0, від 03.11.2005 року № 0002232310/1, № 0002242310/1, №0003082310/1, від 31.01.2006 року № 0002232310/2, № 0002242310/2, № 0003082310/2, № 0000222310/2, від 14.04.2006 року № 0002232310/3, № 0002242310/3, № 0003082310/3, № 0000222310/3.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позов підтверджується належними доказами, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим є обґрунтованим. При цьому посилався на те, що визнана судовим рішенням заборгованість позивача перед ДП "Енергоринок"не підпадає під визначення "безнадійна заборгованість"згідно пункту 1.25 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", таке поняття як "сумнівна заборгованість"законодавством не визначено, позивач керувався роз’ясненнями ДПА України від 19.06.2004 року № 6149/5/11-1116, наданими Міністерству палива та енергетики України.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року постанову Господарського суду Вінницької області від 26.05.2006 року змінено, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0002232310/0 від 31.08.2005 року, № 0002232310/1 від 03.11.2005 року, № 0002232310/2 від 31.01.2006 року, № 0002232310/3 від 14.04.2006 року в частині визначення податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 116127102,00 грн., у тому числі основний платіж - 61113930,00 грн., штрафна (фінансова) санкція –55013172,00 грн. по кожному податковому повідомленню-рішенню.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0003082310/1 від 03.11.2005 року, № 0003082310/2 від 31.01.2006 року та № 0003082310/3 від 14.04.2006 року в частині визначення податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 476,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій по кожному податковому повідомленню-рішенню.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0002242310/0 від 31.08.2005 року, № 0002242310/1 від 03.11.2005 року, № 0002242310/2 від 31.01.2006 року, № 0002242310/3 від 14.04.2006 року в частині визначення податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 81487235,00 грн., у тому числі основний платіж - 40742617,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 40744618,00 грн. по кожному податковому повідомленню-рішенню.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції повністю та постановою апеляційного господарського суду в частині задоволених позовних вимог, ДПІ у м. Вінниці оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Вінницької області від 26.05.2006 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року в частині задоволених позовних вимог і прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що правовідносини між позивачем та ДП "Енергоринок"виникли внаслідок укладення 11.08.1999 року договору № 158/01-ЕР купівлі-продажу електричної енергії, яку в податковому обліку позивач відніс до валових витрат в податкових періодах по датах оприбуткування придбаної електричної енергії.

Станом на 01.01.2003 року за даними бухгалтерського обліку позивача рахувалась кредиторська заборгованість перед ДП "Енергоринок"в сумі 252813322,00 грн. За позовом останнього у справі № 13/51-04 вказана заборгованість визнана рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.02.2004 року, яке набрало законної сили 26.08.2004 року. Даним рішенням встановлено, що вказана заборгованість виникла між контрагентами в 2000-2002 роках.

Визнаючи неправомірним визначення позивачу податковим органом податкового зобов’язання у зв’язку з порушенням підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції Закону України від 24 грудня 2002 року № 349-ІV (349-15) ) (далі – Закон № 349-ІV (349-15) ) та пункту 4.5 статті 4 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), суди попередніх інстанцій вважали, що збільшуючи валові доходи на суму визнаної судом заборгованості з урахуванням сплаченої її частини на користь ДП "Енергоринок", відповідач не взяв до уваги, що:

- Закон № 349-ІV (349-15) набирає чинності з 01.01.2003 року і не може застосовуватися до правовідносин, які виникли або існували до цієї дати, що узгоджується з вимогами статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи;

- пункт 5 Перехідних положень Закону № 349-ІV (349-15) унормовує порядок податкового обліку безнадійної заборгованості продавця і не містить приписів щодо порядку відображення безнадійної заборгованості покупця, яка виникла за придбані товари (роботи, послуги) до 01.01.2003 року, а також взагалі нічого не вказує щодо сумнівної заборгованості;

- за своїм змістом та з огляду на визначення терміну "безнадійна заборгованість", який наведений в пункті 1.25 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції, що діяла на момент визнання за позивачем боргу), заборгованість, яка виникла між позивачем та ДП "Енергоринок", не може бути віднесена до безнадійної, оскільки вона не відповідає будь-якій з ознак, які наведені в зазначеній нормі закону.

Крім того, суди послались на те, що позивач при прийнятті рішення про не включення визнаного судом боргу до складу валового доходу керувався роз’ясненням з цього питання, наданими Державною податковою адміністрацією України на адресу Міністерства палива та енергетики листом № 6149/5/11-1116 від 19 червня 2004 року, яке вказує, що порядок відображення сумнівної заборгованості покупця, визначений підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 349-ІV застосовується стосовно заборгованості, що виникла після 01.01.2003 року.

Однак з даним висновком судів погодитись не можна з огляду на наступне.

На дату вирішення судом спору між позивачем і ДП "Енергоринок"діяла норма підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 349-ІV, згідно якої платник податку –покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначений обов’язок платника податку –покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об’єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об’єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов’язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов’язковість, суть якого згідно статті 3 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування"полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період.

Стаття 12 Закону № 349-ІV дає одночасно право продавцю зменшити валові доходи на суму неотриманої оплати за товар, коли покупець не сплачує її, а продавець звертається до суду з позовом про її стягнення (підпункт "а"підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12), а потім –у разі неспроможності сплатити борг –відшкодувати за рахунок страхового резерву.

ДП "Енергоринок"після звернення до суду (це було після 01.01.2003 року) відніс заборгованість позивача на валові витрати згідно підпункту "а"підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону № 349-ІV).

Отже, були дотримані вимоги пункту 5 Перехідних положень Закону № 349-ІV (349-15) .

В зв’язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку про правомірне збільшення відповідачем валових доходів позивача в ІІІ кварталі 2004 року на суму визнаної судом заборгованості, оскільки рішення у справі № 13/51-04 набрало законної сили 26.08.2004 року.

Оскільки обов’язок збільшити валовий доход у позивача виник у ІІІ кварталі 2004 року, посилання судів на Закон України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV (2711-15) "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу'є неправомірним, оскільки вказаний Закон набрав чинності 26 липня 2005 року.

Станом на ІІІ квартал 2004 року діяв пункт 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР, який зобов’язував провести коригування податкового кредиту в податковому обліку з податку на додану вартість при врегулюванні сумнівної заборгованості.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували підпункт 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до помилкового висновку щодо прав і обов’язків сторін у спорі.

З врахуванням викладеного, постановлені у справі судові рішення відповідно до статті 229 КАС України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з вищенаведених підстав.

Перегляд судових рішень проведено в межах касаційної скарги відповідно до вимог статті 220 КАС України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити.

Скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року та постанову Господарського суду Вінницької області від 26.05.2006 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в позові відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.