Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року

та постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 року

у справі № 2-а-72-2007

за позовом ОСОБА_1

до 1. Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

2. Державної податкової адміністрації України

про зобов’язання вчинити певні дії, -

В лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов’язати ДПА України та Західно-Донбаську ОДПІ у Дніпропетровській області виключити ідентифікаційний номер, присвоєний їй та всю інформацію про неї з Державного реєстру фізичних осіб –платників податків і інших обов’язкових платежів, що містяться у базах даних Західно-Донбаської ОДПІ у Дніпропетровській області і надалі не вносити інформацію про неї, знищити облікову картку форми №1ДР.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року, позов задоволено частково. Зобов’язано Західно-Донбаську ОДПІ у Дніпропетровській області виконати відносно ОСОБА_1 вимоги частини 2 статті 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів", застосувати до неї раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов’язкових платежів і анулювати інформацію про неї з Державного реєстру фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Західно-Донбаська ОДПІ у Дніпропетровській області оскаржила їх в касаційному порядку. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 1 Закону України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР "Про державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів"(далі – Закон № 320/94-ВР (320/94-ВР) ) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов’язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Порядок внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи –платника податків та інших обов’язкових платежів встановлений прийнятим 19 жовтня 2004 року спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України № 602/1226 (z1345-04) .

Як встановлено судами, позивачка відмовилася від ідентифікаційного номера в установленому порядку, який діяв до прийняття вищевказаного спільного наказу, про що свідчить рішення Місцевого суду м. Павлограда Дніпропетровської області від 07.11.2003 року, яке виконане, що також підтверджується відміткою у паспорті позивачки.

В зв’язку з тим, що частиною 8 статті 5 Закону № 320/94-ВР визначено, що зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників податків та інших обов’язкових платежів, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів про часткове задоволення позовних вимог.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року та постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року та постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.