Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року

та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2006 року

у справі № А27/226

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський кар’єр"

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В серпні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибальський кар’єр" (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі – відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.07.2006 року № 0001722301/0.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року, за результатами якої складено акт № 1486/23/32990050 від 10.07.2006 року.

На підставі висновків даного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2006 року № 0001722301/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 333 979,50 грн., з яких основний платіж – 222 653,00 грн. та штрафні санкції – 111 326,50 грн.

В акті перевірки, з посиланням на порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), вказано на заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 222 653,00 грн. по операціях з ПП "Сирень", яке не декларувало податкові зобов’язання з податку на додану вартість, з ТОВ "Техноспектр-Луганськ" та ПП "РІК", які декларували податкові зобов’язання з податку на додану вартість у неповному обсязі.

В ході розгляду справи судами встановлено, що ТОВ "Рибальський кар’єр" були укладені договори щодо оренди обладнання з ПП "Сирень"; щодо виконання робіт по ремонту обладнання, купівлі-продажу товару, виконання робіт по ремонту тепловозу, поставки обладнання, виконання монтажних робіт по установці та наладці обладнання з ТОВ "Техноспектр-Луганськ"; щодо поставки стрічки транспортерної з ПП "РІК".

Виконання сторонами умов даних договорів відповідачем не заперечується.

Позивач, отримавши від своїх контрагентів податкові накладні, включив відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що недекларування чи неповне декларування контрагентами товариства податкових зобов’язань з податку на додану вартість не визначається Законом № 168/97-ВР (168/97-ВР) як підстава для виключення відповідних сум з податкового кредиту товариства.

Колегія суддів погоджується з вказаною правовою позицією судів, оскільки згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Датою виникнення права платника податків на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Обставини, на які посилається податкова інспекція в обґрунтування своїх висновків про заниження позивачем податку на додану вартість, а саме, недекларування чи неповне декларування його контрагентами податкових зобов’язань з податку на додану вартість, не визначається Законом № 168/97-ВР (168/97-ВР) як підстава для виключення відповідних сум з податкового кредиту ТОВ "Рибальський кар’єр".

Така обставина, як сплата контрагентами покупця (позивача) податку на додану вартість до бюджету, може бути врахована при вирішенні питання щодо отримання ТОВ "Рибальський кар’єр" бюджетного відшкодування, а не при з’ясуванні законності формування ним податкового кредиту.

За таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.