Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: судді Гордійчук М.П.,

суддів: Кравченко О.О., Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С..,

секретар: Лук'яненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову господарського суду м. Києва від 29 вересня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курені"до Київської регіональної митниці про визнання недійсним талону відмови у пропуску на митну територію та зобов'язання здійснити митне оформлення, –

У червні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі –ТОВ) "Курені"звернулось з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці і просило визнати протиправним та скасувати талон відмови у пропуску на митну територію України товару у зв’язку з несплатою податку на додану вартість, оскільки заявлений вантаж, начебто, не підпадає під термін "основні фонди"та не відповідає вимогам нормативно-правових документів. Крім того, просило зобов'язати здійснити митне оформлення вантажу .

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що матеріальні цінності, які були ввезені на територію України (склопакети, вікна і двері) є основними фондами, як внесок до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу, вони не є об’єктом оподаткування на додану вартість з передачі основних фондів, оскільки ввезені матеріали використовувались та вже використані для оформлення цілісного майнового комплексу –будівництва нежитлового приміщення –торгівельного центру, що знаходиться на перетині вул. Маршала Малиновського та Оболонського проспекту в м. Києві.

Доповідач: Гордійчук М.П.

Справа: к-2436/07

Постановою господарського суду м. Києва від 29 вересня 2005 року позов ТОВ "Курені"задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано талон відмови позивачу у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів №№ 156099, 156100, 156101 (загальний номер) від 14 лютого 2005 року, виданий Київською регіональною митницею.

Повернуто позивачеві з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Київська регіональна митниця звернулась з касаційною скаргою, у якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 04.06.2004 року компанією "Баніта Лімітед", яка є учасником ТОВ "Курені", було укладено договір доручення з компанією "Стренд Трейдінг Компані", відповідно до якого остання за дорученням та від імені першої зобов’язалася придбати та внести до статутного фонду ТОВ "Курені"майно, перелічене в додатку № 1.

Для цього компанії "Стренд Трейдінг Компані"були надані повноваження від імені компанії "Баніта Лімітед" укласти зовнішньоекономічний контракт, зареєструвати іноземну інвестицію та здійснити митне оформлення вантажу і передати майно ТОВ "Курені". Додаток № 2 до договору доручення від 04.06.2004р. яким було збільшено перелік майна. Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 компанія "Стренд Трейдінг Компані"було доручено придбати будівельні конструкції, матеріали та обладнання на суму 792927, 89 грн. та 71437,09 доларів США.

За результатами проведення загальних зборів товариства було вирішено збільшити розмір уставного капіталу ТОВ "Курені"до 32964644,64 грн., про що внести відповідні зміни до статуту товариства, а також внести зміни та доповнення до статуту у зв’язку з внесенням Приватною компанією з обмеженою відповідальність "Баніта Лімітед"в рахунок вкладу до статутного капіталу ТОВ "Курені"матеріалів, перелічених в протоколі, зареєструвати зміни та доповнення до статуту та зареєструвати внесення матеріалів як іноземну інвестицію.

Відповідно до вантажно-митних декларацій № 156099 (склопакети, що складаються з двох складних листів, герметично скріплених за периметром і розділених шаром повітря, для вікон та дверей –272 м. кв.) № 156100 (вікна та двері (без склопакетів) алюмінієві, для будівель, в розібраному вигляді (в комплектах –вікна фасадної частини), № 156101 (склопакети, що складаються з двох складних листів герметично скріплених за периметром і розділених шаром повітря, для вікон та дверей 253 м. кв.) матеріали фірмою (компанією "Стренд Трейдінг Компані") були ввезені на митну територію України. Отримувачем останніх є ТОВ "Курені".

Київська регіональна митниця 14.02,2005 року оформила талон відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформлені товарів та інших предметів № 156009, 156100, 156101 у зв’язку з несплатою ТОВ "Курені"податку на додану вартість, оскільки, на їх думку, заявлений вантаж не підпадає під термін "Основні фонди", визначений п. 8.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , Наказу державного комітету України по стандартизації № 507 (v0507217-97) від 19.08.1997 року, а також листу Державної податкової адміністрації України № 5837/5/15/2416 від 03.07.2003 року

Судами попередніх інстанцій вірно застосовано при вирішенні спору положення підпункту 3.2.8 пункту 3.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , так як не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі, при ввезенні основних фондів на митну територію України, про що є висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7665.

Останнім встановлено, що будівельні матеріали, вказані у митних деклараціях № 156099, №156100, №156101, є основними фондами у складі інвентарного об’єкту –торгівельного центру, що розташований у м. Києві, вул. Маршала Малиновського 12А.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно послались на порушення відповідачем норм матеріального закону при вчиненні дій по визначенні митної вартості товару та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суди, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій вірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, дана вірна правова оцінка встановленим у справі обставинам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 – 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці без задоволення, постанову господарського суду м. Києва від 29 вересня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає крім як у випадках, встановлених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .