Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої - судді-доповідача Васильченко Н.В.

суддів –Гордійчук М.П.,Леонтович К.Г.,Кравченко О.О.,Розваляєвої Т.С

при секретарі - Сорокіній Л.В.

з участюпредставників позивача Гуйванюка Й.Є.,відповідача Сиротіної О.Б.

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області та першого заступника прокурора Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 22 липня 2005 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 р. по справі № 9\74 за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень –

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22 липня 2005 р. позов Закритого акціонерного товариства "Укртатнафта"до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції задоволений. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції № 003612301\0\3156 від 03.12.2004 р., № 0003612301\1\340 від 10.02.2005 р., № 0003612301\2\715 від 25.03.2005 р., № 0003612301\3\1521 від 20.05.2005 р., № 0002192301\0\1522 від 20.05.2005 р., які прийняті на підставі акту перевірки від 26.11.2004 р.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 р. вказане рішення господарського суду залишено без змін.

Приймаю.чи рішення про задоволення позову, суди дійшли висновку, що спірні повідомлення –рішення відповідачем прийняті з порушенням ст. 16 Закону України "Про підприємства в Україні"та статті 7 Закону України "Про систему оподаткування".

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями по справі, Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція та перший заступник прокурора Полтавської області подали касаційні скарги, в яких просять вказані рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скарги обгрунтовані невірним застосуванням судами норм матеріального права і, зокрема, ст. 72 Закону України "Про державний бюджет на 2004 р."

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження матеріалів справи і обгрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційних скарг, колегія суддів підстав до їх задоволення не знаходить.

Як вбачається із матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"створена у відповідності з Указом Президента України від 29.11.1994 р. № 704/94 (704/94) і Президента Республіки Татарстан від 13.12.1994 р. № УП-883 "Про створення транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "укртатнафта"та на підставі Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Татарстан "Про створення та діяльність закритого акціонерного товариства –транснаціональної фінансово-промислвої нафтової компанії "Укртатнафта"від 27.07.1995 р. на базі Відкритого акціонерного товариства "Кременчукнафтаоргсинтез".

Одним із акціонерів ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"є Фонд державного майна України.

ЗАТ "Укртатнафта"отримало прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства за 2002 р. в сумі 195551000,00 грн, за 2003 р. в сумі 95259000,00 грн.

За результатами роботи позивача в 2002 р. дивіденди за підсумками роботи не нараховувались, що підтверджується випискою з протоколу Загальних зборів ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"від 12.11.2004 р. За результатами роботи 2003 р. дивіденди нараховувались та сплачувались акціонерам товариства, що підтверджується випискою з протоколу загальних зборів від 12.11.2004 р.

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову документальну перевірку нарахування та сплати до бюджету дивідендів на частку Державного майна за результатами фінансово-господарської діяльності 2002-2004 р.р. ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта".

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003612301\0\3156 від 03.12.2004 р., яким позивачу, з посиланням на Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) та ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№ 2181-Ш, визначено податкове зобов’язання з прибутку підприємств та організацій, що належать до колективних, в розмірі 10597161,00 грн

Скарги позивача, подані в порядку апеляційного узгодження податкового зобов’язання до Кременчуцької ОДПІ, ДПА у Полтавській області, ДПА України, залишені без задоволення.

В зв’язку із несплатою визначеного платежу, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002192301\0\1522 від 20.05.2005 р., яким до останнього застосовані штрафні санкції в сумі 1929195,00 грн.

При цьому в зазначених податкових повідомленнях-рішеннях Кременчуцькою ОДПІ змінено визначення платежу, а саме: частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних казенних) підприємств.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з посиланням на ст. 72 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 р."про перерахування до Державного бюджету частини прибутку.

Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 р. № 405 (405-2004-п) , згідно якої відрахування частини прибутку (доходу) до загального фонду державного бюджету провадиться господарськими товариствами та іншими суб’єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) в розмірі 15% чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток.

Відносно твердження касаційних скарг, що частина прибутку, яку ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"повинна сплатити до Державного бюджету України відповідно до вищезазначених ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"та Порядку і нормативу відрахування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. №405 (405-2004-п) . є дивідендом,колегія суддів відзначає наступне.

Пункт 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 24.12.2002р. дає декілька визначень дивідендів: 1) як платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку; 2) як платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Відповідно до л.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам) нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст.10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначеної для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджетудо/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток за визначеною п.10.1 ст.10 даного Закону ставкою, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п.10.1 ст.10 Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію п.7.2 ст.7 чи п.п.10.2.3. п.10.2 ст.10 Закону.)- Це правило поширюється також на державні не корпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Пункт "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" встановлює, що право затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків, належить виключно до компетенції загальних зборів товариства. Таким чином, нарахування і виплата дивідендів позивачем має вирішуватися відповідно до Статуту акціонерного товариства.

Відповідно до п.п.10.2.5 ст.10 та п.п.19.5 ст.19 Статуту ЗАТ,.Укртатнафта" прийняття рішень про визначення розміру грошової суми прибутку, що підлягає розподілу між акціонерами у вигляді дивідендів, затвердження порядку розподілу прибутку, строків і порядку виплати частини прибутку (дивідендів), належить до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів.

Пунктом 19.6 ст.19 Статуту ЗАТ,.Укртатнафта" передбачено, що дивіденди виплачуються один раз на рік з чистого прибутку Компанії. Виплата дивідендів починається на 31 день після проведення Загальних зборів акціонерів. Загальні збори акціонерів можуть встановлювати інші терміни виплати дивідендів.

Отже, виходячи із змісту п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", положень Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) та Статуту позивача, дивіденди (платіж, що здійснюється при розподілу прибутку позивача) можуть бути нараховані та сплачені, в тому числі і на користь держави, виключно за рішенням Загальних зборів акціонерів, а не як загальнодержавний податок (збір).

Рішення про розподіл прибутку за 2002 рік та за 2003 рік, а також про затвердження порядку і строків розподілу дивідендів, які були прийняті на загальних зборах акціонерів ЗАТ ТФПНК "Укрататнафта"(а.с. 85-86. т. І), не оскаржувалися жодним з акціонерів, в тому числі і Фондом державного майна України, що підтверджується матеріалами справи. Будь-якого іншого рішення про розподіл та виплату дивідендів загальними зборами позивача не приймались.

Отже, Кременчуцькою ОДПІ було самостійно нараховано та зобов'язано АТ "Укртатнафта"сплатити до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2004 року, що не відповідає вимогам наведених в цій ухвалі нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Виходячи із змісту Закону України "Про Державний бюджет України на 2004р." (1344-15) та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року №405 (405-2004-п) , зазначені нормативні акти, встановили вимоги щодо сплати частини прибутку, в якості нововстановленого загальнодержавного платежу та додатково розширили коло суб'єктів зобов'язаних їх сплачувати.

Колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що ні норми Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. №405 (405-2004-п) , якою затверджений Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, ні ст. 72 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік"відповідно до якої вищезазначена Постанова прийнята, не можуть збільшувати розмір податку на прибуток, в тому числі дивідендів, встановлений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) з огляду на таке.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, перелік податків і зборів обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначені Законом України "Про систему іподаткування".

У пункті 4 розділу III Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 27 :истопада 2003 року №1344-ІУ зазначено, що пункт 3 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування"викласти у такій редакції "податок на прибуток підприємств у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами".

Статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" визначені загальнодержавні та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), що є обов'язковими до сплати. Перелік податків і зборів, зазначених в законі є вичерпним.

Частина 3 ст. 1 зазначеного Закону, передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть становлюватися або змінюватися іншими Законами України, крім законів про о податкування.

Відповідно до ч.1 ст. 7 даного Закону, ставки податків і зборів (обов*язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року. Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до п.20 ст. 2 Бюджетного кодексу України, закон про державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Тобто, Бюджетним кодексом (2542-14) не передбачено, що Законом про Держаний бюджет України на відповідний рік можуть встановлюватися нові, чи скасовуватись існуючі податки, збори інші обов'язкові платежі, або вноситися зміни до чинного аконодавства з питань оподаткування. Закон України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) не є законом про оподаткування в розумінні статті 7 Закону України "Про систему оподаткування''. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 р. №405 (405-2004-п) "Про атвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році", якою встановлений механізм справляння частини прибутку до державного бюджету є підзаконним актом, а не аконом, а тому не може встановлювати ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) і механізм їх справляння.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком судів про відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства та про відсутність законних підстав для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0003612301/0/3156 від 03.12.2004р.

Оскільки діюче законодавство, зокрема "Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків", затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001 №253 (z0567-01) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 р. за №467/7788 (z0467-03) , не містить прямого посилання про те, що в разі надсилання платнику податків повідомлення-рішення після залишення без задоволення його скарги податковим органом вищого рівня оскаржене рішення вважається відкликаним, видання Кременчуцькою ОДП1 кожного із спірних податкових повідомлень-рішень є юридичним фактом і тягне правові наслідки для сторін по справі. За таких обставин суди обгрунтовано дійшли думки, що визнанню недійсними крім податкового повідомлення-рішення № 003612301/0/3156 від 03.12.2004р., підлягають також податкові повідомлення-рішення №0003612301/1/340 від 10.02.2005р., №0003612301/2/715 від 25.03.2005р., №0003612301/3/1521 від 20.05.2005р.

Таким чином, суди прийшов до правильного висновку щодо неправомірності та відсутності законних підстав при прийнятті відповідачем спірних повідомлень - рішень за № 003612301/0/3156 від 03.12.2004р., №0003612301/1/340 від 10.02.2005р., №0003612301/2/715 від 25.03.2005р., №0003612301/3/1521 від 20.05.2005р., якими визначено позивачу податкове зобов'язання з частини прибутку (доходу) на суму 10597161,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0002192301/0/1522 від 20.05.2005р., яким позивачу визначені штрафні санкції на суму 1929195,00 грн., також підлягає визнанню недійсним, оскільки ці штрафні санкції є похідними від податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 003612301/0/3156 від 03.12.2004р., №0003612301/1/340 від 10.02.2005р., №0003612301/2/715 від 25.03.2005р., №0003612301/3/1521 від 20.05.2005р.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідилди обставири справи, вірно встановили характер спірних правовідносин та обгрунтовано застосували норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийнятті незаконного рішення, колегія суддів не вбачає.

Твердження касаційних скарг зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, щзо суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норма матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів –

Касаційні скарги Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції та першого заступника прокурора Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22 липня 2005 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 р. по справі № 9\74 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .