Колегія суддів першої судової палати

Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого –Кравченко О.О.

Суддів: Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С., Гордійчук М.П.,Васильченко Н.В.

При секретарі –Гутніченко А.М.

За участю –ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову господарського суду Волинської області від 06 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Волинської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення, -

У жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Волинської області з позовом Волинської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення конкурсного комітету Волинської обласної державної адміністрації від 03 жовтня 2007 року.

В обґрунтуванні позивних вимог позивач зазначив, що 03 жовтня 2007 року конкурсним комітетом, затвердженим головою Волинської обласної державної адміністрації, було проведено конкурс з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування на маршруті Луцьк –Личани (через Покашів). Протоколом конкурсного комітету вирішено визнати переможцем конкурсу приватного підприємця ОСОБА_4. Позивач вказав, що рішення конкурсного комітету суперечить вимогам пункту 23 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №139 від 29.01.2003р. (139-2003-п) та порушує його права .

Постановою господарського суду Волинської області від 06 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2008 року, позов задоволено: визнано нечинним рішення конкурсного комітету Волинської обласної державної адміністрації від 03.10.2007 року, яким визнано переможцем конкурсу підприємця ОСОБА_4 та надано йому право на самостійне здійснення перевезень пасажирів по групі оборотних рейсів за маршрутом загального користування Луцьк –Личани (через Покащів).

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення касатора ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, які підтримали касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, судові рішення, ухвалені у даній справі-скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд з таких підстав. Законом України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) №2344-111 від 05.04.2001року ( з наступними змінами та доповненнями) у статті 42 визначено, що договір про перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування укладається між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником. Статтею1 вказаного Закону встановлено, що автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами. Поняття "замовник"визначено у пунктах 2 та 7 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №139 від 29.01.2003року (139-2003-п) , яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Ним, зокрема, визнається урядовий орган державного управління у сфері автомобільного транспорту, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районні та обласні держадміністрації. Відповідно до п.6 Порядку рішення щодо проведення конкурсу приймає замовник. Статтею 43 Закону України №2344-111 встановлено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. При цьому, на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування покладаються: організаційні функції-організація проведення та визначення умов перевезень, утворення конкурсного комітету, затвердження його персонального складу, встановлення розміру плати за участь у конкурсі, фінансування підготовки та проведення конкурсу.

До повноважень конкурсного комітету відповідно до п.20 порядку відноситься врахування пропозицій перевізників-претендентів за певними показниками та їх оцінка. Так, пунктом 23 Порядку встановлено, що конкурсний комітет визнає переможцем конкурсу претендента, який відповідає кваліфікаційним вимогам до пасажирських перевізників, може забезпечити належну якість перевезень пасажирів і за оцінкою конкурсного комітету зайняв перше місце.

Суди попередніх інстанцій розглядаючи спір, визнали, що протокол конкурсного комітету є рішенням суб’єкту владних повноважень в розумінні п.1ч.1ст. 17 КАС України без системного аналізу нормативно-правової бази, яка регулює спірні правовідносини. Так. Поняття 2субєкт владних повноважень"визначено у ст..3 КАС України (2747-15) - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій. Отже, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. У випадку. Якщо суб’єкт у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій( щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору), то такий суб’єкт не знаходиться при здійсненні управлінських функцій, та не має встановлених нормами КАС України (2747-15) необхідних ознак суб’єкта владних повноважень. Дані обставини не були враховані судами попередніх інстанцій при визначенні питання про наявність чи відсутність у конкурсної комісії адміністративної правосуб’єктності. Головним проявом якої виступає її компетенція. Таким чином, наявність у суб’єкта владних управлінських функцій означає, що він наділений адміністративною правосуб’єктністю, яка реалізується через певний обсяг конкретних прав і обов’язків 9повноажень),необхідних для здійснення управлінської діяльності в тій чи іншій сфері публічної влади.

В ст..44 Закону України №2344-111"Про автомобільний транспорт" зазначено, що порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України. Як зазначалось вище, на час виникнення спірних правовідносин чинною була постанова Кабінету Міністрів України №139 від 29.01.2003року "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" (139-2003-п) , яка судами на предмет адміністративної правосуб’єктності конкурсної комісії не аналізувалась і висновки суду в цьому контексті у судових рішеннях відсутні. Мотивуючи свої висновки суди по суті увійшли в компетенцію конкурсної комісії не зробивши висновків про те, чи є конкурсна комісія суб’єктом владних повноважень, а її протокол рішенням суб’єкту владних повноважень в розумінні ст. 17 КАСУ.

Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції допустив помилки при посиланні на норми матеріального права. Так, суд послався на ч.3 ст. 38 Закону "Про автомобільний транспорт"про те, що транспорті засоби повинні мати ліцензійну картку, однак це не відповідає змісту вказаної правової норми. Суд вказав, що умови проведення конкурсу на перевезення пасажирів затверджені розпорядженням голови облдержадміністрації, однак таке розпорядження в матеріалах справи відсутнє.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені судами попередніх інстанцій неповно, тому справа підлягає передачі на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити фактичні обставини на підставі об’єктивної оцінки наявний у ній доказів, з’ясувати правовідносини сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати до них норми права.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову господарського суду Волинської області від 06 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237- 239 КАС України