К-12960/07 Про скасування податкових повідомлень-рішень - 17.11.2009 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову господарського суду Харківської області від 05.04.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007

у справі № АС-41/45-07

за позовом Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Харкові

про скасування рішень

Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001030811/2 від 17.11.2006 та №0001030811/3 від 25.01.2007 як незаконні.

Постановою господарського суду Харківської області від 05.04.2007 позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення №0001030811/2 від 17.11.2006, № 0001030811/3 від 25.01.2007, в частині скасування податкових повідомлень №0001030811/0 від 03.08.2006, №0001030811/1 від 01.09.2006 позовні вимоги залишено без розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 постанову господарського суду Харківської області від 05.04.2007 залишено без змін

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 05.04.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання дотримання своєчасності сплати нарахованих (узгоджених) сум зобов’язань з податку на землю за період з 02.04.2001 по 07.07.2006, частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об’єднань), що вилучається до бюджету за період з 19.08.2005 по 21.11.2005, з податку з доходів найманих працівників за період з 21.11.2005 по 20.04.2005.

За результатами перевірки складно акт № 1236/40-018/05405575 від 20.07.2006 та встановлено, що позивачем в порушення пп.5.2.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сплачено узгоджені податкові зобов’язання з податку за землю з недотриманням граничних строків сплати, встановлених пп. 4.1.4 п.4.1, пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 по розрахункам земельного податку на 2001 рік, 2002 рік (частково)законодавством України.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001030811/0 від 03.08.2006, яким позивачу були нараховані штрафні санкції в сумі 895975, 19 грн. відповідно до пп. 17.1.7. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення і направив до відповідача скаргу № 87/186 від 11.08.2006.

Рішенням № 7833/10/40-025 від 01.09.2006 податкове повідомлення - рішення було залишено без змін, прийняте нове податкове повідомлення-рішення 0001030811/1 від 01.09.2006, рішенням ДПА у Харківські області, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги, скаргу позивача частково задоволено, податкове повідомлення - рішення № 0001030811/0 від 03.08.2006 скасовано в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 639000 грн., в іншій частині залишено без змін та направлено податкове повідомлення-рішення №0000672310/2 від 31.10.2006 яким позивачу були нараховані штрафні санкції в сумі 256075, 40 грн.

Позивачем була подана повторна скарга про скасування податкового повідомлення-рішення 0001030811/1 від 01.09.2006 та рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг.

ДПА України рішенням № 417/6/25-0215 від 17.01.2007 по результатам розгляду повторної скарги позивача, залишила без змін податкове повідомлення - рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0001030811/0 від 03.08.2006 з урахуванням рішення державної податкової адміністрації у Харківській області № 3957/10/25-010 від 30.10.2006, прийнятого за розглядом повторної скарги, а скаргу - без задоволення.

Відповідачем прийнято та направлено підприємству податкове повідомлення-рішення №0001030811/3 від 25.01.2007 яким позивачу були нараховані штрафні санкції в сумі 25675, 40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції у судовому засіданні 05.04.2007 позивач заявив клопотання про відкликання позовної заяви в частині скасування податкових повідомлень рішень №0001030811/0 від 03.08.2006, №0001030811/1 від 01.09.2006, яке було задоволено судом.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.

Відповідно до ст. 14 Закон України "Про плату на землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму земельного податку по орендної плати, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу ДПС за місцезнаходженням земельної податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року.

Статтею 17 Закону України "Про плату на землю" передбачено, що податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що виходячи з приписів Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , штраф застосовується до платників податків, які не сплачують узгоджені суми податкових зобов’язань протягом граничних строків, а оскільки сплата податку на землю визначена спеціальним законом з питань оподаткування даним податком, а саме ст. 17 Закону України "Про плату за землю", тому на платників земельного податку не розповсюджуються приписи пп. 17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином судами зроблено висновок, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0001030811/2 від 17.11.2006, №0001030811/3 від 25.01.2007 були прийняті не на підставах, передбачених чинним законодавством України.

Із таким висновком погодитися не можна.

Припис підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" кореспондує положенню підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону, яке, у свою чергу, містить посилання на граничний строк підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону, а цей підпункт установлює, що для його цілей під терміном"базовий податковий період" слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Наведена правова конструкція робила регулювання зрозумілим і таким, яке дає підстави для висновку, що Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) встановлює строки сплати земельного податку шляхом відсилання до норм іншого закону.

Судами попередніх інстанцій не досліджено чи сплачував позивач податок на землю з дотриманням строків.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про сплату за землю" передбачено, що за прострочення встановлених строків сплати земельного податку справляється пеня в розмірах, визначених законом.

Таким чином Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , у преамбулі якого зазначено, що він є спеціальним законом з питань оподаткування; встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних і фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності; визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Виходячи з наведеного, судові рішення у справі є незаконними та необґрунтованими. Суди попередніх інстанцій допустили помилкове тлумачення застосованих законів, неповно встановили фактичні обставини і не дослідили доводи позивача, зокрема судами не встановлено чи сплачував позивач узгоджені податкові зобов’язання з податку за землю з порушенням строків сплати.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з’ясовано обставини справи, не перевірено доводів і заперечень сторін та доказів по справі, в зв’язку з чим касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову господарського суду Харківської області від 05.04.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 у справі № АС-41/45-07 підлягає задоволенню частково, а судові рішення скасуванню.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково.

постанову господарського суду Харківської області від 05.04.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 у справі № АС-41/45-07 скасувати.

Направити справу № 34/206а на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.