Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача –Петрук С.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві на постанову Господарського суду Полтавської області від 29.08.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.11.2006 року по справі № 17/145 за позовом ТОВ "ПолінтерТранс"до ДПІ у м. Полтаві про скасування рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 29.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.11.2006 року, позовні вимоги ТОВ "ПолінтерТранс"до ДПІ у м. Полтаві про скасування рішень –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 21.12.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту № 509/23-1/25159836 від 16.11.2005 року "Про результати комплексної виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства спільним Українсько –російським підприємством "ПолінтерТранс"за період з 01.07.2002 року по 30.06.2005 року"податковим органом винесено рішення № 0000742307/0 від 25.11.2005 року про накладення штрафних санкцій на загальну суму 648, 80 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за двома контрактами, а саме:

- з фірмою", Німеччина –штрафна санкція в сумі 168,67 грн.;

- з фірмою Trans France s. a. r. l.", Франція –штрафна санкція в сумі 480,13 грн.

Штрафні санкції застосовані відповідачем на підставі висновку останнього про порушення Спільним українсько –російським підприємством "ПолінтерТранс"термінів зарахування виручки у іноземній валюті на відповідний іноземний рахунок. Крім, цього на думку Державної податкової інспекції у м. Полтаві, у випадку перевищення 90 денного терміну, встановленого ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", такий резидент України повинен одержати індивідуальну ліцензію НБУ.

Штрафна санкція по першому із контрактів в сумі 168,67 грн. визнана підприємством та сплачена 16.02.2006 року платіжним дорученням за № 512.

Судами встановлено, що позивач на підставі експортного контракту № 3 від 01.03.2005 року укладеного фірмою Trans France s. a. r. l."Франція, Bat.Louis Bleriot – Zone de Fret Aeroport International de Strasburg F –67960 Entzheim, надав послуги з автоперевезення за маршрутом Neras (Франція) –Корсунь –Шевченківський (Україна).

Виконання експортного контракту № 3 від 01.03.2005 року підтверджується актом здачі –прийому робіт (надання послуг) № 16 від 22.03.2005 року. Вартість послуг складає 2600 євро, граничний термін оплати (отримання коштів) –20.06.2005 року. На момент перевірки кошти від нерезидента за надані послуги не надійшли.

07.06.2005 року Спільне українсько –російське підприємство "Полінтертранс"звернулося до Уповноваженого судом м. Страсбурга (Франція) із заявою про право вимоги до фірми Trans France s. a. r. 1."(лист від 07.06.2005 року) на підставі якої спільним українсько –російським підприємством "Поліптер транс"було одержано запрошення подати зобов’язальну вимогу від Уповноваженого судом Фабьена Винденбергера –Женнева (м. Страсбург, Франція), яким позивача повідомлено про початок процесу виконання по ліквідації майна фірми Trans France s. a. r. l."та запропоновано подати заяву про право вимоги від імені визнаного судом вищої інстанції Страсбурга кредитора - ТОВ "ПолінтерТранс".

Частиною 2 статті 4 закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"встановлено, що у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно з ч.4 ст.4 зазначеного Закону у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, граничним строком оплати послуг, наданих нерезиденту за зовнішньоекономічним контрактом, спливав 20.06.2005 року. При цьому відповідна заява була подана Спільним українсько - російським підприємством "ПолінтерТранс"07.06.2005 року, тобто до спливу зазначеного строку.

19.01.2006 року Уповноважена судом вищої інстанції м. Страсбурга надіслала на адресу позивача свідоцтво про невідшкодування, яким повідомила про неможливість відшкодувати в ході виконання ліквідації фірми n Trans France s. a. r. l."заборгованість перед Спільним українсько –російським підприємством "ПолінтерТранс"в зв’язку з відсутністю майна та коштів.

Зазначене свідоцтво правильно було розцінено судами як підтвердження факту наявності заборгованості фірми Trans France s. a. r. l."перед позивачем та неможливість її погашення з огляду на відсутність майна та коштів у n Trans France s. a. r. l.".

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо неправомірності відповідних рішень відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Такі висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві залишити без задоволення, постанову Господарського суду Полтавської області від 29.08.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.11.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.