Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Карася О.В., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі –СПД ОСОБА_1.)

на постанову господарського суду Луганської області від 03.07.2006

та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 30.10.2006

у справі № 4/510ад

за позовом державної податкової інспекції у місті Свердловську (далі –ДПІ)

до СПД ОСОБА_1.

про звернення стягнення на майно на суму 120497,87 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду Луганської області від 03.07.2006, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 30.10.2006, позов задоволено частково; звернуто стягнення на активи відповідача на суму податкового боргу з прибуткового податку у розмірі 120087,31 грн. в доход місцевого бюджету, а провадження у справі в частині позовних вимог на суму 330,32 грн. закрито. Ухвалені у справі рішення мотивовано тим, що:

позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 330,32 грн. за порушення законодавства про патентування вже були предметом розгляду у господарській справі № 3/347;

правомірність нарахування СПД ОСОБА_1. податкового зобов’язання з прибуткового податку у сумі 64512 грн. (у тому числі 43008 грн. основного платежу та 21504 грн. штрафних санкцій) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2002 № 705-17-2705004856/8106 встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 28.10.2003 у справі № 6/217н(3/440н), яке набрало законної сили;

сума податкового боргу з прибуткового податку у розмірі 56149,45 грн. (у тому числі 37212,75 грн. за основним платежем та 18606,38 грн. штрафних санкцій та з урахуванням зменшення за рахунок наявної переплати) за рішенням податкового органу від 27.04.2001 № 109-17-1-2701004856/3002 є узгодженим податковим зобов’язанням, що підлягає обов’язковій сплаті.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СПД ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у даній справі рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається, зокрема, на відсутність у нього майна, на яке може бути звернуто стягнення. До того ж, за твердженням скаржника, стягнення оспорюваної суми податкових зобов’язань здійснено судом з порушенням строку давності, визначеного підпунктом 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з’ясовано, що:

- за наслідками проведення ДПІ перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування СПД ОСОБА_1 за період з 30.03.2001 по 26.04.2001, оформленої актом від 26.04.2001 № 00272, було встановлено факт заниження суми сукупного оподатковуваного прибутку та здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту, на підставі чого за рішенням від 27.04.2001 № 109-17-1-2701004856/3002 позивачем було донараховано відповідачеві прибутковий податок у сумі 37212,75 грн. та застосовано штрафну санкцію за заниження цього податку у розмірі 18606,38 грн., а також застосовано фінансову санкцію за порушення законодавства про патентування у сумі 330,32 грн.;

- позовні вимоги щодо стягнення з відповідача названого штрафу у сумі 330,32 грн. вже було розглянуто господарським судом Луганської області у справі № 3/347; в решті податкові зобов’язання за рішенням від 27.04.2001 № 109-17-1-2701004856/3002 (розмір яких було зменшено позивачем на 207,40 грн. внаслідок суми наявної переплати на момент виникнення боргу, річного перерахунку та часткової оплати відповідачем цього боргу) є узгодженими;

- за результатами проведення ДПІ додаткової перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування СПД ОСОБА_1., оформленої актом від 09.08.2002 № 97/17/215-03, було виявлено заниження суми сукупного оподатковуваного прибутку, що стало підставою для нарахування відповідачеві податкового зобов’язання з прибуткового податку у сумі 64512 грн. (у тому числі 43008 грн. за основним платежем та 21504 грн. штрафних санкцій) за податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2002 № 705-17-2705004856/8106;

- за наслідками оскарження СПД ОСОБА_1. податкового повідомлення-рішення від 19.08.2002 № 705-17-2705004856/8106 в судовому порядку рішенням господарського суду Луганської області від 28.10.2003 у справі № 6/217н (3/440н), яке набрало законної сили, у позові СПД ОСОБА_1. було відмовлено з підстав правомірності та законності названого акта податкового органу.

Суди попередніх інстанцій у розгляді даної справи помилково надали преюдиціального значення правильності визначення СПД ОСОБА_1. податкового зобов’язання з прибуткового податку за податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2002 № 705-17-2705004856/8106.

Так, згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак преюдиціальні факти слід відрізняти від правової оцінки іншим судом певних обставин. В даному разі питання щодо правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення є оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншого спору, а не фактом, встановленим цим судом.

Втім наведене помилкове застосування судовими інстанціями процесуальних норм не вплинуло на правильність ухвалення ними рішень по суті спору.

Адже за наслідками прийняття обов’язкових до виконання рішень у господарській справі № 6/217н (3/440н) податкове зобов’язання у сумі 64512 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2002 № 705-17-2705004856/8106 вважається узгодженим у розумінні підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та підлягає обов’язковому погашенню відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Як правильне зазначено судами, узгодженим є і податкове зобов’язання за рішенням від 27.04.2001 № 109-17-1-2701004856/3002.

За змістом підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 названого Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Виявлення ж активів боржника, на які має бути звернення стягнення за відповідним рішенням суду, здійснюється в процесі здійснення виконавчих дій на стадії виконавчого провадження. Відтак питання наявності таких активів не є предметом доказування у цій справі.

Посилання скаржника на сплив строку давності для стягнення оспорюваної суми податкового боргу також є необґрунтованими, позаяк суму податкових зобов’язань було визначено податковим органом згідно з рішенням від 27.04.2001 № 109-17-1-2701004856/3002 та податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2002 № 705-17-2705004856/8106, тобто в межах строку, установленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування ухвалених у справі рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 03.07.2006 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 у справі № 4/510 ад - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.