Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 21.06.2006

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 01.11.2006

у справі № 5/84/06-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя"(далі –ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя")

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 07.03.2006 № 0000202302/0-8265 з підстав його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Запорізької області від 21.06.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.11.2006, позов задоволено. Ухвалені у справі судові акти мотивовані тим, що здійснена позивачем за трансфертним контрактом оплата за передачу права на підписання трудового договору з футболістом є за своєю правовою природою компенсацією за підготовку гравця та не підпадає під категорію оподатковуваного доходу, отриманого нерезидентом із джерелом його походження з України, від провадження господарської діяльності у розумінні пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у цій справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що здійснена позивачем оплата за трансфертним контрактом про перехід футболіста на умовах "оренди"від 03.11.2005 є винагородою, сплаченою нерезидентові –закритому акціонерному товариству "Футбольний клуб "Динамо-Москва"(далі –ЗАТ "ФК "Динамо-Москва") за здійснення спортивної діяльності футболістом ОСОБА_1 на території України, позаяк з огляду на положення цього контракту право на підписання трудової угоди з ОСОБА_1 залишається у нерезидента.

У судове засідання представники сторін не з’явились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 03.08.2005 ЗАТ "ФК "Динамо-Москва"та ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя"було укладено трансфертний контракт про перехід футболіста на умовах "оренди", відповідно до якого позивачеві було передано право на тимчасове (з 04.08.2005 по 15.12.2005) укладення з футболістом ОСОБА_1 трудового договору;

- згідно з пунктом 7 названого контракту за передачу цих прав позивач сплатив на користь ЗАТ "ФК "Динамо-Москва"компенсацію у сумі, еквівалентній 50 000 дол. США;

- в ході проведеної ДПІ планової виїзної документальної перевірки щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя"за період з 09.01.2004 по 30.09.2005, оформленої актом від 24.02.2006 № 23/32811573, було виявлено факт заниження позивачем суми податку з доходів, отриманих нерезидентом з джерелом їх походження в Україні, на суму 37875 грн., внаслідок неутримання позивачем цього податку з одержаної ЗАТ "ФК "Динамо-Москва"плати за вказаним трансфертним контрактом;

- за наслідками перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.03.2006 № 0000202302/0-8265, згідно з яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 113 625 грн. (у тому числі 37875 грн. основного платежу та 75750 грн. штрафних санкцій).

Відповідно до підпункту 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема:

винагороду за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України (підпункт "ж");

інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (підпункт "й").

Пунктом 13.2 цієї ж статті передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що утримання резидентом названого податку з доходу нерезидента в порядку пункту 13.2 статті 13 зазначеного Закону здійснюється лише з доходу, одержаного нерезидентом від здійснення господарської діяльності на території України.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"господарська діяльність –це як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою . Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи .

Однак в даному разі відчуження ЗАТ "ФК "Динамо-Москва"на користь позивача майнового права на укладення трудової угоди з гравцем не є господарською діяльністю нерезидента на території України у розумінні наведеної норми Закону. Адже фактично за трансфертним контрактом відбулося разове відчуження права нерезидента на користь резидента на території Російської Федерації, після чого гравець, здійснюючи певні дії на виконання укладеного з позивачем трудового договору, самостійно набуває прав (зокрема, права на одержання заробітної плати) та обов’язків. Тобто він не є особою, що діє від імені нерезидента для одержання останнім доходу на території України.

Саме ж майнове право (право на укладення трудового договору з гравцем), що є предметом названого трансфертного контракту, виникло у нерезидента на території Російської Федерації та не є результатом господарської діяльності ЗАТ "ФК "Динамо-Москва"на території України.

Втім з метою запобігання як подвійного оподаткування доходів, так і ухилень від сплати податків, для правильного вирішення цього спору судам слід було дослідити усе коло обставин, пов’язаних з оподаткуванням названої операції, у відповідності з Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (яка набула чинності для України 03.08.1999).

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 21.06.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 01.11.2006 у справі № 5/84/06-АП скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.