Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року

у справі №А38/253-06

за позовом Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськводоканал"

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області

про зобов’язання вчинити дії щодо списання податкового боргу,

Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськводоканал"звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про зобов’язання відповідача визнати та списати безнадійний податковий борг по земельному податку за 2002 рік у сумі 918788,32 грн. та пені, нарахованої на суму такого боргу у розмірі 20159,56 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 року (суддя Бишевська Н.А.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Кузнецова І.Л., судді –Швець В.В., Чимбар Л.О.), позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій послалися на те, що приписи ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"не можуть обмежувати право платника податків на списання безнадійного податкового боргу.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що через важке фінансове становище підприємства у 2002 році позивач не мав змоги сплатити всю суму узгодженого податкового зобов’язання по земельному податку, внаслідок чого станом на 01.02.2003 року утворився податковий борг у сумі 918788,32 грн., розмір якого сторонами не заперечується та підтверджується довідкою відповідача від 20.06.2006 року.

28.07.2006 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про списання вказаного податкового боргу на підставі пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 20.12.2000 року № 2181- III.

Відповідач листом №24428/10/24 від 09.08.2006 року відмовив підприємству у списанні безнадійного податкового боргу по земельному податку, оскільки на 2006 рік була зупинена дія норми, яка дозволяла списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до вимог пп. 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Згідно з пп. "в"пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 названого Закону під терміном "безнадійний"слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом;

Підпунктом 18.2.3 зазначеної статті передбачено, що податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно до абзаців першого –третього пункту 2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 року №103 (z0016-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 року за №16/6304 (z0016-02) , визначення та списання безнадійного податкового боргу органами державної податкової служби здійснюються щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування яких покладено на відповідні контролюючі органи згідно з законодавством; усіх видів пені та штрафних санкцій, що зараховуються до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів (у тому числі пені та штрафних санкцій, нарахованих за порушення термінів розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності), а також плати (процентів) за наданий податковий кредит, які нараховані платником податків на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону.

За визначенням, наведеним у п. 3.3 п. 3 згаданого Порядку під терміном "безнадійний"податковий борг слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності - 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання (рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) на підставі даних обліку).

Днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в пункті 3.3 цього Порядку, вважається дата прийняття рішення керівника контролюючого органу (п. 4.2 Порядку).

Однак, вирішуючи питання про наявність у платника податків права на списання безнадійного податкового боргу, суди мали врахувати, що дію підпункту "в"пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який власне і передбачає можливість списання боргу, було зупинено на 2006 рік згідно зі ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"№ 235-IV від 20.12.2005 року.

При цьому, ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"введено заборону на реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), надання відстрочки термінів її сплати, крім надання розстрочки протягом бюджетного року по заборгованості (недоїмці) та випадків, визначених у Законі України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Зупинення дії правової норми означає, що вона в період часу, на який зупинена її дія, не застосовується для регулювання суспільних відносин. З огляду на положення ст. 75 Конституції України щодо статусу Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в державі зупинення законами про Державний бюджет дії інших законів, зокрема з питань порядку сплати податків, на відповідний бюджетний рік не є неконституційним доки інше не визнано Конституційним Судом України.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, помилково обґрунтували свої висновки тим, що зупинення дії підпункту "в"підпункту 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"статтею 77 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік'є таким, що не відповідає діючому законодавству, зокрема, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про систему оподаткування", оскільки суди безпідставно надали перевагу Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , який є загальним, а не спеціальним законам. Спеціальними в даному випадку є Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" (2181-14) та Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) .

Так, Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків, тобто його дія поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на відповідний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет на відповідний рік передбачає розмір податкових ставок, зупинення дії податкових зобов’язань для визначеного кола суб’єктів і звільнення окремих суб’єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, вимога статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", якою зупинено правову норму, що передбачає можливість списання безнадійного податкового боргу, є для податкової інспекції обов’язковою.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але невірно застосували норми матеріально права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року у справі №А38/253-06 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськводоканал"відмовити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.