К-23092/08-С Про нарахування допомоги дитині війни - 12.11.2009 Прийняття

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про нарахування допомоги дитині війни, –

У липні 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України (надалі –УПФУ) в Жовтневому районі м. Луганська про визнання дій щодо відмови у підвищенні пенсії неправомірними та зобов'язання підвищувати пенсію відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , за період з липня 2007 року по грудень 2007 року в сумі 735 грн. 30 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона народилася в 1939 році, належить до категорії громадян, на яку поширюються пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Ленінському районі м. Луганська щодо відмови у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, зобов’язано відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії позивачці у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням виплачених сум.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська задоволена частково, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року змінена.

Позовні вимоги задоволені частково.

Виключено із резолютивної частини постанови абзац щодо стягнення на користь позивачки з Державного бюджету України судових витрат та доповнено її абзацом щодо відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правовий статус дітей війни, визначення основи їх соціального захисту та гарантії, їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закон України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону, з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом, зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , у тому числі, п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме, з дня прийняття Конституційним судом України рішення про неконституційність положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто, з 09 липня 2007 року.

Висновок судів про визнання права позивачки на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, є вірним.

Крім того, судом встановлено, що позивачка звернулась в червні 2008 року до відповідача з заявою про виплату підвищення до пенсії як дитині війни, а останній листом від 17 червня 2008 року відмовив їй в перерахунку підвищення до пенсії.

Тобто, мають місце протиправні дії, питання про визнання яких протиправними позивачкою не поставлено, тому в цій частині позовних вимог апеляційним судом вірно відмовлено, а постанова суду першої інстанції в цій частині змінена

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"№ 489-У від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-У (749-16) , який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.

Таким чином, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710 грн. 90 коп.

Як вбачається з позову, до стягнення була заявлена сума 735 грн. 30 коп. підвищення до пенсії за липень-грудень 2007 року.

Суд першої інстанції надав оцінку цим вимогам, але в резолютивній частині нічого не визначив.

З огляду на те, що сума підвищення до пенсії за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"складає з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року 710 грн. 90 коп., то в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції вірно частково змінена.

Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених / незадоволених позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на її користь підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710 грн. 90 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 220-1, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року, змінену апеляційним судом, а також постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року залишити без змін.