Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року у справі №А39/468-07 за позовом прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Криворіжавтотранс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів в 2006 році,-

У липні 2007 року Прокурор Жовтневого району м. Кривого Рогу звернувся до суду з позовом в інтересах держави у особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Криворіжавтотранс"(далі КП "Криворіжавтотранс") про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення відповідачем свого обов’язку у сфері соціального захисту інвалідів врегульовані Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Так відповідно до преамбули Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Частиною 1 ст. 19 цього ж закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2006р. для підприємства відповідача становить 2 робочих місця і цей норматив відповідачем у 2006р. не виконано.

Судом встановлено, що протягом 2006р. на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників становила 40 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника, обчислена розрахунковим шляхом, становила 7492,50 грн., на підприємстві не була працевлаштована жодна особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, зазначені обставини підтверджуються звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006р., який відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 20.03.2007р.

Відповідачем створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, які відповідають встановленим вимогам до робочого місця для інвалідів відповідної нозології та протягом 2006р. відповідач надавав до Жовтневого районного центру зайнятості м. Кривого Рогу звіти про наявність вакансій за ф. №3-ПН, та інформацію про наявність вільних робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів, також відповідачем у 2006р. подавалась інформація про наявність вільних робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Також в матеріалах справи знаходиться лист Жовтневого районного центру зайнятості м. Кривого Рогу від 22.05.2007р. №1414 в якому зазначено, що громадяни, яким встановлено інвалідність, протягом 2006р на КП "Криворіжавтотранс"для працевлаштування не направлялись.

Вказані обставини свідчать про те, що в ідповідач здійснював всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів .

Оскільки роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то суди дійшли правильного висновку про те, що застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій у зв’язку з меншою, ніж установлено нормативом, середньообліковою чисельністю працюючих інвалідів, є безпідставним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.