Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача –Бурковського І.В.,

від відповідача –Усенко Л.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Чернігові на постанову Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 року по справі № 6/210-А за позовом ТОВ "Виробниче підприємство "Сучасні деревообробні технології"до ДПІ у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 року, позовні вимоги ТОВ "Виробниче підприємство "Сучасні деревообробні технології"до ДПІ у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 22.12.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, п.п.8.4.8, п.п.8.4.9 п.8.4 та п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Касаційна скарга підлягає задоволенню, судові рішення –скасуванню з винесенням нового рішення про відмову в позові з огляду на наступне.

Задовольняючи вимоги ТОВ "Виробниче підприємство "Сучасні деревообробні технології"про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 30.05.2006р. № 0001862320/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 8400,00 грн., суди попередніх інстанцій мотивували свої висновки тим, що підприємством правомірно з дотриманням вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не включено до складу валового доходу за 2005 рік отримане страхове відшкодування в загальній сумі 62600,00 грн. та правильно із застосуванням приписів п.п.8.4.8, 8.4.9 п.8.4 та п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 зазначеного Закону не включено до складу валових витрат за IV квартал 2005р. суму застрахованих збитків в розмірі 28747,43 грн., понесених товариством по застрахованому автомобілю BMW 750, номерний знак 11 2534 МI, який перебуває у складі основних фондів товариств, в зв’язку з настанням страхового випадку (ДТП).

З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони зроблені з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення від 30.05.2006р. № 0001862320/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 8400,00 грн. винесено на підставі закріплених в акті № 160/23/31079395 від 18.05.2006р. складеного за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сучасні деревообробні технології"за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р., висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого товариством занижено податок на прибуток за 2005 рік в сумі 8400,00 грн.

Перевіркою було встановлено, що підприємством у III та у IV кварталах 2005р. не включено до складу валових доходів суми страхового відшкодування (без ПДВ) в розмірі 62646,02 грн., отримане від ЧОД УСК "Гарант Авто"згідно страхового полісу №3232095 від 18.03.2005р. на страхування автомобіля BMW 750, номерний знак II 2534 МІ, який перебував у складі основних фондів товариства, в зв’язку з настанням страхового випадку (ДТП), що підтверджується страховими актами №10143 від 18.07.2005р., №16885 від 04.11.2005р., №18957 від 15.11.2005р., 18957 від 30.11.2005р.

Згідно із визначенням, наведеним в п.4.1 ст4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , валовий доход –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 5.4.6 п.5.4 ст.5 цього Закону встановлено, що до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов’язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров’я або інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов’язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку –страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Згідно актів виконаних робіт, здійснених ТОВ "АВТ "Боварія"по ремонту застрахованого автомобіля BMW 750, номерний знак II 2534 МІ, а саме:

- акт виконаних робіт №243661 від 04.11.2005р. на суму 30667,55 грн. (без ПДВ –25556,29 грн.);

- акт виконаних робіт №243661 від 04.11.2005р. на суму 1800 грн. (без ПДВ –1500,12 грн.);

- акт виконаних робіт №243864 від 11.11.2005р. на суму 2029 грн. (без ПДВ –1691,02 грн.).

Всього на суму 34496,91 грн. (без ПДВ –28747,43 грн.).

Пункт 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"передбачає, що об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовуючи свої висновки посилалися на положення п.п.8.4.8 п.8.4 ст.8 зазначеного Закону, відповідно до якого у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об’єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об’єкта прирівнюється до нуля;

б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Згідно п.п.8.4.9 п.8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого у разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов’язані з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація: а) збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1 (окремий об’єкт основних фондів групи 1); б) зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.

Таке посилання не можна визнати обґрунтованим, оскільки в даному випадку судами не було встановлено жодних із зазначених обставин: ні ліквідація основних фондів за рішенням платника податку, ні зруйнування (викрадення чи визнання такими, що підлягають ліквідації) основних фондів (їх частини), ні наявність підстав (загроза чи неминучості заміни основних фондів, зруйнування або ліквідація), які б змусили платника податку відмовитися від використання таких основних фондів.

Пунктом 3 Положення про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1175 від 28.09.1996р. (1175-96-п) об’єктом обов’язкового страхування цивільної відповідальності визнано цивільну відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме життю або здоров’ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб.

Відшкодуванню страховиком (страховою організацією) підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, якщо має місце причинний зв’язок між рухом транспортного засобу і заподіяною ним шкодою.

Судами попередніх інстанцій не було встановлено фактів, які б свідчили про наявність вини страхової компанії чи третіх осіб у виникненні обставин, встановлених п.п.8.4.8 п.8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку відбулось саме пошкодження основних фондів (їх частини), а не їх руйнування (знищення, зникнення чи ліквідація), що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами виконаних робіт, які свідчать про відновлення основних фондів.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відповідність вимогам чинного законодавства податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 30.05.2006р. № 0001862320/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 8400,00 грн., отже про відсутність підстав для визнання його нечинним.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити по справі нове рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 229, 232 та ч.5 ст. 254 КАС України, -

Касаційну скаргу ДПІ у м. Чернігові задовольнити.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 року скасувати та постановити нову, якою в задоволені позовних вимог ТОВ "Виробниче підприємство "Сучасні деревообробні технології"до ДПІ у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 30.05.2006р. № 0001862320/0 –відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.