Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2006 року по справі № 2-25/13147-2006А за позовом Державного унітарного підприємства м. Москви "Медичний центр Управління справами Мера та Уряду Москви"–Санаторій "Меллас"до ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим про зобов’язання здійснити державну реєстрацію як платника податку на прибуток.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2006 року, позовні вимоги Державного унітарного підприємства м. Москви "Медичний центр Управління справами Мера та Уряду Москви"–Санаторій "Меллас"до ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим про зобов’язання здійснити державну реєстрацію відокремленого структурного підрозділу –санаторію "Меллас"як платника податку на прибуток –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 13.12.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає про те, що підрозділ іноземної юридичної особи на території України не може здійснювати свою діяльність як санаторно-курортний заклад, оскільки не є юридичною особою. Відповідно, санаторій може бути взятий на облік в органах державної податкової служби після його державної реєстрації як юридичної особи.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, було встановлено, що Державне унітарне підприємство міста Москви "Медичний центр Управління справами Мера і Уряду Москви"зареєстровано розпорядженням Департаменту майна м. Москви № 2129-р від 04.08.2005 року (після реорганізації), його відокремленим структурним підрозділом є санаторії "Меллас"місто Ялта.

21.03.2006 року Державне унітарне підприємство міста Москви "Медичний центр управління справами Мера і Уряду Москви"в особі в.о. директора Санаторія "Меллас"ДУП "Медичний центр"Карпухіна К.О. на адресу ДПІ в місті Ялта були подані документи для реєстрації постійного представництв; нерезидента Санаторія "Меллас" ДУП "Медичний центр" як платника податку на прибуток.

Листами ДПІ у місті Ялті № 6289/10/290 від 27.03.2006 та № 6535/10/29-0 від 30.03.2006 позивачу було відмовлено у видачі вказаного свідоцтва з посиланням на те, що надані Державним унітарним підприємством міста Москви "Медичний центр управління справами Мера та Уряду Москви"документи не відповідають вимогам Господарського кодексу України (436-15) , Положення "Про порядок реєстрації і обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток", затвердженого наказом ДПА України №293 від 12.08.1997 (z0331-97) (в редакції наказу ДПА України від 16.03.1998 №23), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.1998 №63/2503 (z0063-98) , Інструкції "Про порядок обліку платників", затвердженої наказом ДПА України від 19.02.1998 №80 (z0172-98) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №172/2612 від 16.03.1998 (z0172-98) .

Згідно положень п.22.20 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"у зв’язку з введенням обов’язкової реєстрації постійних представництв нерезидентів в якості платників податку державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів з моменту набрання чинності цим Законом не застосовується з моменту набуття чинності Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Підпунктом 2.1.2 та частиною 1 підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що платниками податку на прибуток підприємств є платники з числа нерезидентів –фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. Платниками податку є також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі –філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Наказом ДПА України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 293 (z0331-97) від 12.08.1998 № 293 від 12.08.1997р. затверджено Положення про порядок реєстрації і обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, відповідно до пункту 1.2 якого, постійне представництво нерезидента в Україні це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар’єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.

Статтею 55 Господарського кодексу України (у редакції на момент спірних правовідносин) закріплено право суб’єктів господарювання відкривати філіали, представництва і інші відособлені підрозділи без створення юридичної особи.

Згідно із визначенням, наведеним в п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог Державного унітарного підприємства міста Москви "Медичний центр Управління справами Мера і Уряду Москви"про спонукання ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим здійснити державну реєстрацію відокремленого структурного підрозділу –санаторію "Меллас"як платника податку на прибуток.

Крім цього необхідно зазначити, що до суду апеляційної інстанції позивачем було надано свідоцтво про реєстрацію постійного представництва як платника податку на прибуток санаторію "Меллас"Державного унітарного підприємства міста Москви "Медичний центр управління справами Мера та уряду Москви" за №109584169 від 25 вересня 2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.