К-16523/09-С Про стягнення підвищення до пенсії дитині війни - 12.11.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області про стягнення підвищення до пенсії дитині війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 вересня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2009 року, -

У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка, в якому просила відновити пропущений строк звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 –2008 роки в сумі 3400,30 грн.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 вересня 2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_4 на відшкодування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік та 7 місяців 2008 року відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) - 2120,70 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка протиправною. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач народилася у 1936 році та відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"набула статусу дитини війни, а тому згідно із ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не здійснював позивачу зазначені виплати у 2006 –2007 роках, посилаючись на відсутність у нього відповідних коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни. З січня 2008 року відповідач почав виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20.12.2005 (із змінами, внесеними 19.01.2006) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги щодо 2007 року, судові інстанції зазначили, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Правові підстави вирішення позовних вимог щодо 2008 року правильно були визначені судом апеляційної інстанції.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 (107-17) внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 (v010p710-08) положення пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, судом апеляційної інстанції правомірно покладено обов’язок на Управління Пенсійного фонду зробити перерахунок пенсії, правильно визначено початкову і кінцеву дати здійснення такого перерахунку та розмежовано періоди стягнення.

Разом з тим, позивач зазначила, що в 2008 році щомісяця отримувала підвищення до пенсії, але у розмірі лише 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ця обставина не спростовується матеріалами справи та знайшла своє підтвердження в судових рішеннях. А тому, з метою запобігання виникненню неясності при виконанні, колегія суддів вважає за необхідне уточнити резолютивну частину рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2009 року змінити, виклавши абзац п’ятий резолютивної частини в наступній редакції:

"Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області перерахувати ОСОБА_4 пенсію з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", і провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року –з урахуванням виплачених сум".

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.