Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенко М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Віньковецькому районі

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007

у справі № 21/146-НА Господарського суду Хмельницької області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Віньковецький консервний завод"

до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду Хмельницької області від 28.11.2006 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Дунаєвецької МДПІ № 0000482301/0 від 08.11.2004 про визначення ВАТ "Віньковецький консервний завод"податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 434363,01 грн., в тому числі 278705,05 грн. –основний платіж та 155637,96 грн. –штрафні (фінансові) санкції, в частині основного платежу в сумі 121059,59 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 76835,23 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

постанова в частині відмови в задоволенні позову вмотивована посиланням на висновок судово-економічної (бухгалтерської) експертизи від 31.08.2006 № 1721, якою підтверджено правомірність донарахування позивачу податку в сумі 32645,46 грн., на недоведеність позивачем відсутності у нього податкових зобов’язань у сумі 41264,81 грн. та на безпідставне включення позивачем до сум податкового кредиту податку в сумі 125000,00 грн., нарахованого, але не сплаченого ТОВ "Печора Тур"у зв’язку з придбанням мембран іоноселективного електрода для визначення високо зарядних фосфат-іонів ТУ У 33.2-30190933-001-2003 (далі - мембрани). Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову обґрунтований тим, що в судовому процесі встановлено факт відображення позивачем в бухгалтерському обліку 198000,00 грн., отриманих від ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл"" як попередня оплата за консервацію, по дебету і кредиту рахунку 631, що, на думку суду, не призвело до збільшення суми податкових зобов’язань позивача, а також факти придбання позивачем у ТОВ "Печора Тур"мембран вартістю 1206000,00 грн., в тому числі ПДВ 201000,00 грн., сплати позивачем за цей товар постачальнику 450000,00 грн., в тому числі ПДВ 76000,00 грн., який позивач правомірно включив до сум податкового кредиту.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 постанову суду першої інстанції змінено, спірне податкове повідомлення-рішення скасоване в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 87862,70 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 60236,00 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач завищив суму податкового кредиту в жовтні, листопаді, грудні 2003 року на загальну суму 191,41 грн. внаслідок включення податку по операціях з придбання послуг з газопостачання, водопостачання та постачання електроенергії з метою утримання гуртожитку, витрати на придбання яких не відносяться до валових витрат; занизив податкові зобов’язання за листопад 2003 року на 5,50 грн. внаслідок не оподаткування операції з продажу цукрового буряка Віньковецькому районному відділу народної освіти на суму 33,00 грн. та за березень 2004 року на 33000,00 грн. внаслідок не оподаткування операції з продажу консервації ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл""по першій події –отримання попередньої оплати в сумі 198000,00 грн.; завищив суми податкового кредиту за жовтень, грудень 2003 року на загальну суму 125000,00 грн. за рахунок сум податку, нарахованого, але не сплаченого ТОВ "Печора Тур"у зв’язку з придбанням мембран. Апеляційний суд вважав доведеним правомірність дій позивача щодо включення до податкового кредиту податку в сумі 76000,00 грн., сплаченого ТОВ "Печора Тур"по зазначеній господарській операції; недоведеним заниження позивачем податкових зобов’язань на суму 8049,90 грн., встановив допущену МДПІ арифметичну помилку в донарахуванні податкових зобов’язань позивачу в сумі 16,00 грн. та порушення підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення платниками податків податкових зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами"при визначенні розміру штрафних (фінансових) санкцій, накладених згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі ДПІ у Віньковецькому районі Хмельницької області (правонаступник Дунаєвецької МДПІ у спірному правовідношенні) просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі, посилаючись на порушення апеляційним судом підпункту 7.2.1 пункту 7.2. підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Визнаючи неправомірним виключення МДПІ із сум податкового кредиту, задекларованих позивачем за жовтень, грудень 2003 року, податку в загальній сумі 76000,00 грн. та донарахування позивачу податкових зобов’язань в такій же сумі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач придбав у ТОВ "Печора Тур"на підставі договорів купівлі-продажу № 22-1/10-03 від 22.10.2003 та № 22-1/12-03 від 22.12.2003, мембрани на загальну суму 1206000,00 грн., в тому числі ПДВ 201000,00 грн. та сплатив за цей товар постачальнику 450000,00 грн., в тому числі ПДВ 76000,00 грн. Встановлення факту придбання позивачем мембран суд обґрунтував посиланням на досліджені в судовому процесі видаткові накладні, податкові накладні, виписані ТОВ "Печора Тур"та надані позивачем під час перевірки контролюючому органу та в судовому процесі, а також на здійснення позивачем в листопаді 2003 року та квітні 2004 року через комісіонерів експорту мембран.

Такий висновок, однак, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Правовідношення, з приводу реалізації прав та обов’язків в якому виник спір, що є предметом судового розгляду по даній справі, регулюється нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від 03.06.2005 р. № 2642-ІУ.

Відповідно до пункту 1.7 ст.1 вказаного Закону податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону). Обов’язковою умовою для включення сум податку до податкового кредиту згідно з вимогою підпункту 7.4.5 цієї статті є їх підтвердження податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Податкова накладна, як встановлено абзацом третім підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї ж статті, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому і для цього вона повинна відповідати встановленим Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , зокрема підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону вимогам щодо змісту. Так, підпунктом "е"цього підпункту встановлено, що податкова накладна повинна містити опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм). За змістом наведеної правової норми якісні характеристики товару (робіт, послуг) повинні відповідати товару (роботі, послузі) щодо якого фактично здійснена поставка.

Згідно досліджених судом апеляційної інстанції висновків Українського державного хіміко-технологічного університету, Інституту загальної та неорганічної хімії ім. Вернадського Національної Академії України від 07.10.2004, Дніпровської регіональної митної лабораторії (експертна довідка № 03-04/178 від 29.03.2004), Дніпропетровської Торгово-промислової палати України (висновок експерта №В-1695 від 02.04.2004) вказані в податкових накладних, виписаних ТОВ "Печора Тур", мембрани іоноселективного електроду для визначення високо зарядних фосфат-іонів ТУ У 33.2-30190933-001-2003 не відповідають вимогам вказаних Технічних умов, у зв’язку з чим товар підлягає класифікації за призначенням.

Суд апеляційної інстанції, однак, в порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"зробив висновок про правомірне включення позивачем сум податку до податкового кредиту за податковими накладним, виписаними ТОВ "Печора Тур".

Що ж до висновку апеляційного суду про безпідставне донарахування позивачу податку в сумі 11862,70 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22236,80 грн., то такий висновок підтверджується висновком судово-економічної (бухгалтерської) експертизи, оцінка якого судом відповідає вимогам ст. 86 КАС України. Суд апеляційної інстанції правильно застосував підпункт 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ та дійшов до правомірного висновку про невідповідність цій нормі розміру застосованих МДПІ до позивача штрафних (фінансових) санкцій у зв’язку з перевищенням суми цих санкцій 50% донарахованої суми податкових зобов’язань.

З огляду на викладене ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні, а позов –задоволенню в частині позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині основного платежу (донарахованого податку) в сумі 11862,70 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22236,80 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 220 КАС України касаційний перегляд справи здійснено в межах вимог касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Віньковецькому районі задовольнити частково, змінити постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 та постанову Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2006.

Позов задовольнити частково, скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.11.2004 № 0000482301/0 в частині визначення основного платежу у сумі 11862,70 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 22236,80 грн., в решті позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.