Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому

засіданні

касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2007

у справі № 20-4/325 господарського суду міста Севастополя

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 19.02.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2007, в задоволенні позову СПД ОСОБА_1. до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.05.2005 № 0039791710 в частині визначення податкового зобов’язання з податку за землю в сумі 3304,10 грн відмовлено з тих підстав, що згідно державного акту на право постійного користування землею позивачу разом з іншими підприємцями надано у постійне спільне часткове користування по 0,4866 га землі кожному для обслуговування сховища по вул. Гідронавтів, 60, в м. Севастополь. За висновком суду, оскільки використання землі в Україні згідно зі ст. 2 Закону України "Про плату за землю"від 03.04.1992 № 2535-ХІІ (далі – Закон № 2535-ХІІ (2535-12) ) є платним, а скасування реєстрації позивача як суб’єкта підприємницької діяльності не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, позивач зобов’язаний сплачувати земельний податок в установленому законом розмірі незалежно від факту здійснення ним підприємницької діяльності.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, справу передати на розгляд апеляційного суду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст. 158, пункту 8 частини 4 ст. 160, 165 КАС України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя спірним податковим повідомленням-рішенням визначено позивачу податкове зобов’язання з податку за землю за 2005 рік в сумі 7929,73 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя № 3546/25-041/10 від 27.04.2006 податкове повідомлення-рішення від 31.05.2005 № 0039791710 скасовано в частині нарахованого податкового зобов’язання в сумі 4625,64 грн, в іншій частині –залишено без змін.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для донарахування земельного податку слугували дані державного земельного кадастру. Так, згідно державного акту на право постійного користування землею позивачу та підприємцям ОСОБА_2., ОСОБА_3 надано у постійне спільне часткове користування кожному по 0,4866 га землі для обслуговування сховища по АДРЕСА_1

Відповідно до статті 2 Закону № 2535-ХІІ в редакціях Закону, що діяли впродовж 2005 року, використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно статті 5 зазначеного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 13 цього ж Закону встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема: у разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою або вилучення земельної ділянки у випадках, якщо це передбачено Кодексом, чи припинення діяльності державних та комунальних підприємств, установ та організацій, або використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам та за нецільовим призначенням, чи систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що скасування державної реєстрації СПД фізичної особи ОСОБА_1. розпорядженням голови Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя не є підставою для припинення користування земельною ділянкою позивачем, а відтак і його обов’язку щодо сплати земельного податку.

Стосовно посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції правил предметної підсудності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 цього Кодексу окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) , до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

З урахуванням приписів цього пункту та публічно-правового характеру спору про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення такий спір відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) підлягав вирішенню відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

А відтак ухвалені у справі судові рішення, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2007, постанову Господарського суду м. Севастополя від 19.02.2007 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.