Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Бившевої Л.І.

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представників

позивача Марцина І.В.

відповідача-1 Стеценка О.Л., Березового Є.П.

третьої особи Березового Є.П.

Генеральної прокуратури Зарудяної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2008 р.

у справі № 355/6-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл"

до 1. Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції у Київській області,

2. Головного управління Державного казначейства у Київській області

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору Державна податкова адміністрація у Київській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та процентів за несвоєчасне відшкодування, -

Постановою Господарського суду Київської області від 24.01.2007 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 12673982,00 грн. В частині позову про стягнення відсотків у сумі 455771,92 грн. за несвоєчасне відшкодування ПДВ відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2008 р. постанову Господарського суду Київської області від 24.01.2007 р. скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у позові повністю.

ТОВ "Лук Авіа Ойл"подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.3, п.п. 7.7.4, п.п.7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", порушення норм процесуального права: п. 3 ст. 2, ст. 69, ч. 2 ст. 71, ст. 79, 86 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою, що суми податку на додану вартість до податкового кредиту були віднесені на підставі належним чином оформлених податкових накладних, як того вимагає Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Суд безпідставно не взяв до уваги, як докази довідки від 12.09.2006 р. за № 436/23-2/31477919 та від 11.07.2006 р. № 344/23-2/31477919 про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за період червень-липень 2006 року, в яких зазначається, що перевіркою порушень не встановлено, під час перевірки на вимогу посадових осіб податкового органу були надані всі первинні документи; лист від 17.11.2008 р. №10626/10/23-10 за підписом заступника начальника Бориспільської ОДПІ, яким підтверджується правомірність формування позивачем за період квітень –липень 2006 року бюджетного відшкодування та в якому повідомлялося про те, що Бориспільською ОДПІ отримано матеріали зустрічних перевірок ТОВ "Новойл", оформлені згідно Наказу ДПА України від 27.04.2006 р. № 255 (довідка про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Новойл"та ТОВ "Лук Авіа Ойл"з питань підтвердження відносин від 30.01.2007 р. № 216/23-14/32207791, від 15.12.2006 р. № 1734/23-14/32207791), акт відмови від підпису від 03.09.2007 р. № 468/2313/32207791).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, третьої особи, прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Позивач подав до податкового органу податкові декларації, згідно із якими від’ємне значення між загальною сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість становить 17626486,00 грн., в тому числі:

за квітень 2006 року –3207905,00 грн.;

за травень 2006 року –3949140,00 грн.;

за червень 2006 року –4298024,00 грн.;

за липень 2006 року – 6171417,00 грн.

30.12.2006 р. із заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року (6171417,00 грн.) позивачеві відшкодовано 1500000,00 грн., у зв’язку із чим позивачем зменшено розмір позовних вимог.

Позивач також зменшив позовні вимоги на суму 3452558,00 грн., оскільки отримав податкове повідомлення-рішення від 09.10.2006 р. № 0002842320/0 про зменшення бюджетного відшкодування у сумі 421857,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.01.2007 р. № 0000012320/0 про зменшення бюджетного відшкодування у сумі 3030701,00 грн.

Таким чином, загальна сума невідшкодованого податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2006 року, на яку заявлені позовні вимоги, становить 12673928,00 грн.

Задовольняючи позов в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 12673982,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що сума від’ємного значення розрахована позивачем у відповідності до вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкові декларації подані у встановлений цим Законом строк та прийняті податковим органом, факт наявності невідшкодованої у порядку та у строки, визначені у п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 цим Законом, суми бюджетного відшкодування підтверджується матеріалами справи. Доводів на підтвердження неправомірності заявленої до бюджетного відшкодування суми податковою інспекцією не наведено, доказів на спростування правомірності позовних вимог не надано.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції мотивував свою позицію тим, що дії позивача при формуванні податкового кредиту суперечать вимогам чинного законодавства та спрямовані проти інтересів держави. ТОВ не веде бухгалтерський та податковий облік за кожний звітний місяць, не систематизує фінансових документів. Надані ТОВ "Лук Авіа Ойл"платіжні документи свідчать про розрахунки на протязі усього 2006 року, що дає підстави для висновку про документальну необґрунтованість заявленого бюджетного відшкодування.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

відшкодування податку на додану вартість здійснюється лише після проведення документальних перевірок та зустрічних перевірок з питань підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість, що передбачено Наказом ДПА України "Про затвердження методичних вказівок по організації порядку адміністрування і відшкодування податку на додану вартість"від 22.10.1998 р. № 376 та Наказом ДПА України "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування податку на додану вартість юридичними особам"від 24.03.2003 р. № 196;

Бориспільською ОДПІ довідками перевірок, що складені за результатами перевірки позивача, підтверджено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість без ініціювання проведення зустрічної перевірки, не досліджено питання сплати податку на додану вартість постачальником –ТОВ "Новойл";

ДПІ у Печерському районі м. Києва у супереч Наказів ДПА протягом двох років не проведена зустрічна перевірка постачальника –ТОВ "Новойл"з питань сплати податку на додану вартість до бюджету, незважаючи на те, що Бориспільська ОДПІ неодноразово направляла запити на проведення зустрічних перевірок;

надісланий на адресу Бориспільської ОДПІ 15.05.2007 р. лист ДПІ у Печерському районі м. Києва № 16150/7/23-1310 з питань взаємовідносин ТОВ "Новойл"з ТОВ "Лук Авіа Ойл", в якому зазначено про відсутність виявлення порушень норм податкового законодавства за 2006 рік, не є доказом, оскільки питання відшкодування ПДВ повинно підтверджуватися довідкою (актом) про результати виїзної документальної перевірки ТОВ "Новойл"з питань правових відносин з ТОВ "Лук Авіа Ойл"за квітень-липень 2006 року, оформленою у відповідності до вимог Порядку № 327, Методичних рекомендацій № 350 та Наказу ДПА України № 225;

з цих самих підстав судом апеляційної інстанції не взято до уваги і надісланий на запит суду апеляційної інстанції лист ДПІ у Печерському районі м.Києва, яким повідомлено, що за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р. інспекторами були опрацьовані первинні документи, відомості бухгалтерського та податкового обліку, податкові декларації, у тому числі документи по операціях з ТОВ "Лук Авіа Ойл", порушень законодавства при перевірці ТОВ "Новойл"у відповідних періодах не встановлено.

Суд касаційної інстанції не може визнати законною та обґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції, оскільки висновки суду щодо неправомірного заявлення позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за квітень-липень 2006 року, які обґрунтовані непроведенням зустрічної перевірки постачальника товару, не узгоджуються з вимогами Закону, а висновки суду про неправомірне формування податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість не ґрунтуються на доказах.

Зазначена судом апеляційної інстанції правова підстава –п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування не може бути правовою підставою для такого зменшення.

Пункт 1.8 ст. 1 Закону України визначає термін "бюджетного відшкодування", і не регламентує порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем за квітень-липень 2006 року до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту, порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету та строки проведення розрахунків.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору не врахував, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції, не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відомості, які містяться у документах, на підставі яких був сформований податковий кредит, не відповідають дійсності.

Висновки суду апеляційної інстанції про непідтвердження позивачем податкового кредиту податковими накладними, які б відповідали дійсності, та не підтвердження заявлених до бюджетного відшкодування сум документами, які свідчать про сплату позивачем податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Новойл",не ґрунтуються на доказах.

Судом апеляційної інстанції та відповідачем у справі не наведено жодного доказу, який би ставив під сумнів реальність здійснення господарських операцій.

Законодавчим порядком визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, не ставиться право платника податку на заявлення до бюджетного відшкодування сум податку від проведення контролюючим органом зустрічних перевірок постачальників та від отримання результатів таких перевірок.

При дотриманні платником податку (покупцем) усіх законодавчо визначених умов щодо формування податкового кредиту, правильно здійсненого розрахунку, за яким виникає від’ємне значення, у позивача виникає право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість у межах сум податку, сплачених постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

У зв’язку з цим, суд касаційної інстанції визнає безпідставними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, які обґрунтовані тим, що податковими органами не надані акти (довідки) проведених зустрічних перевірок ТОВ "Новойл". Такий висновок суду апеляційної інстанції призводить до настання для платника податку негативних наслідків у вигляді неправомірного позбавлення його права на бюджетне відшкодування.

Суд апеляційної інстанції, незважаючи на те, що довідками про результати позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за спірні періоди податковими органами порушень не встановлено, а також зафіксовано, що до перевірки були надані усі первинні документи, та не ставилася під сумнів легітимність діяльності контрагента –ТОВ "Новойл", та встановивши факти складання таких довідок, безпідставно відхилив їх як докази, мотивуючи свою позицію тим, що довідки складені без висновків зустрічної перевірки.

Обставин, які б підтверджували фіктивність ТОВ "Новойл"та свідчили б про порушення норм податкового законодавства за 2006 рік за операціями з ТОВ "Лук Авіа Ойл", судом апеляційної інстанції не встановлено та податковим органом не доведено, а тому такі висновки суду визнаються документально непідтвердженими.

Суд апеляційної інстанції, отримавши на судовий запит листи ДПІ у Печерському районі м. Києва, якими було повідомлено про те, що при опрацюванні інспекторами первинних документів, відомостей бухгалтерського та податкового обліку, податкових декларацій, за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р. порушень ТОВ "Новойл"законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ "Лук Авіа Ойл"не встановлено, безпідставно відхилив їх як докази, мотивуючи свою позицію необхідністю отримання акту чи довідки, складеними за результатами зустрічної перевірки.

Здійснення податковим органом контролю у такий спосіб не є незаконним, і непроведення зустрічної перевірки, за наслідками якої б був складений акт (довідка), не спростовує таких висновків податкового органу і само по собі не ставить під сумнів правомірність заявлення ТОВ "Лук Авіа Ойл"до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, якою спір вирішено правильно.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2008р. скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Київської області від 24.01.2007 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.