К-14076/08,К-16682/08 Про скасування рішення ДПІ - 10.11.2009 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2008 року

у справі № 2а-949/08

за позовом Комунального підприємства охорони здоров’я "Центральна районна аптека № 131"

до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області

третя особа: Державна податкова адміністрація у Харківській області

про скасування рішення, -

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року, задоволено позовні вимоги Комунального підприємства охорони здоров’я "Центральна районна аптека № 131" (далі – позивач) та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області (далі – відповідач) від 15 серпня 2007 року № 0001042310/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 121 684 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач та Державна податкова адміністрація у Харківській області (далі – третя особа) оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих касаційних скаргах, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що господарською діяльністю позивача є роздрібна торгівля медичними і фармацевтичними товарами на території села Колонтаїв Краснокутського району Харківської області.

Відповідачем було проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, в результаті якої складено акт від 26 липня 2007 року.

Даним актом зафіксовано порушення позивачем пункту 1 статті 3, статті 10 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" (далі – Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. N 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (1336-2000-п) (далі – Постанова N 1336) та постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. N 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (121-2001-п) (далі – Постанова N 121), а саме: встановлено проведення розрахункових операцій за період з 20 квітня 2007 року по 26 липня 2007 року у сумі 24 336 грн. 88 коп. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийняте рішення від 15 серпня 2007 року № 0001042310/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 121 684 грн. 40 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений Постановою № 1336, пунктом 2 якої встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених у пунктах 4 і 7 переліку, 75 тис. гривень на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг).

Згідно пункту 7 зазначеного переліку розрахункові операції при здійсненні роздрібної торгівлі медичними і фармацевтичними товарами та надання медичних ветеринарних послуг на території села здійснюються з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Постановою № 121 для суб’єктів підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким згідно з Постановою № 1336 дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, у разі перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій встановлено термін один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій для переходу на розрахунки із застосуванням реєстраторів рахункових операцій.

Судами вірно зазначено, що актом перевірки не визначено, на яку дату та за який саме період, річний обсяг розрахункових операцій позивача перевищив встановлений граничний розмір 75 000 грн.

Згідно Постанови № 121, позивач повинен був у термін один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій (з 20.04.2007 згідно розрахунку відповідача) перейти на розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Таким чином, здійснення позивачем розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій в період з квітня 2007 року по травень 2007 року відповідачем невірно визначено як суму невідповідності, що призвело до помилкового застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім цього, судами попередніх інстанцій зазначено, що Постановами № 1336 та № 121, не визначено поняття облікового року (як його обраховувати). А тому посилання

відповідача та третьої особи на вищезазначені Постанови в підтвердження своєї позиції про можливість обрахування річного обсягу розрахункових операцій за будь-які 12 місяців (365 або 366 днів), є безпідставним.

Проаналізувавши положення статей 3, 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування", статей 3, 13 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та застосувавши аналогію закону, суди дійшли до обґрунтованого висновку, що під поняттям річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, при перевищенні якого застосування реєстратора розрахункових операцій є обов’язковим, слід розуміти обсяг розрахункових операцій з продажу товарів протягом календарного року, а не будь-яких 12 місяців за вибором податкової інспекції.

Отже, перевищення річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів позивачем слід обраховувати з 1 січня 2007 року до моменту перевірки – 26 липня 2007 року. А правові підстави для врахування в річний обсяг розрахункових операцій позивача будь-якого періоду до 1 січня 2007 року відсутні, оскільки це стосується іншого звітного періоду.

Як встановлено судами, позивач за результатами 2006 року склав фінансову звітність, в якій відобразив результати своєї господарської діяльності, в тому числі результати обсягу продажу товарів. Перенесення даних фінансової звітності щодо обсягу продажу товарів, в наступний звітний період діючими стандартами бухгалтерського обліку не передбачено.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податковим органом не доведено правомірності прийняття ним рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 121 684 грн. 40 коп.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.