Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: головуючого – судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Розваляєвої Т.С., Харченка В.В.,

секретаря Нагорного М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2009 року у справі №А41/233-07(14/241) за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області до комунального підприємства "Швидкісний трамвай" про стягнення коштів,-

У серпні 2005 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області звернулося в суд з позовом до комунального підприємства "Швидкісний трамвай" про стягнення недоїмки по страхових внесках від нещасних випадків на в виробництві в сумі 21 118 грн., донарахованих страхових внесків в сумі 2 383,46 грн., пені –6 718,96 грн.. відповідно до

Справа № К-19261/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Акту перевірки від 22.04.2005 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як страхувальник відповідно до ст. 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" зобов’язаний своєчасно та повністю сплачувати страхові внески до Фонду та згідно ст. 52 цього Закону несе відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Справа неодноразово розглядалася судами.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2008 року в частині стягнення з відповідача недоїмки в розмірі 26672 грн. закрите провадження у справі, в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2009 року, постанова суду першої інстанції змінена, виключено із мотивувальної частини постанови суду першої інстанції посилання на п.2.3.1 СТ. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№ 2181. За вимогою про стягнення суми 26672,00 грн. недоїмки провадження у справі закрите. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно обставин справи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області звернулося в суд з позовом до комунального підприємства "Швидкісний трамвай" про стягнення недоїмки по страхових внесках від нещасних випадків на в виробництві в сумі 21 118 грн., донарахованих страхових внесків в сумі 2 383,46 грн., пені –6 718,96 грн.. відповідно до Акту перевірки від 22.04.2005 р ..

Суди першої та апеляційної інстанції, закриваючи провадження по справі в частині стягнення недоїмки в розмірі 26672 грн. посилалися на ті обставини, що позовні вимоги в цій частині між тими самими сторонами були предметом розгляду по справі № 30/72. В решті позову суд першої інстанції відмовив з підстав, що позивач відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) безпосередньо не має права та компетенції щодо стягнення суми недоїмки по сплаті страхових внесків.

Суд апеляційної інстанції, не скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, вказав, що підставою відмови в решті позовних вимог є погашення відповідачем сум заборгованості в розмірі 5733,00 грн..

Колегія суддів Вищого адміністративного суду не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Згідно обставин справи позивачем ставляться вимоги про стягнення недоїмки по сплаті відповідних страхових внесків згідно Акту перевірки від 22.04.2005 р.. Відповідно до вказаного Акту перевірки спірна недоїмка визначалася станом на 01.01.2002 р.. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження по справі в частині стягнення недоїмки в розмірі 26672 грн., посилаються на рішення суду по справі № 30/72. Однак, як видно зі змісту рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 30/72 від 07.04.2003 р. розглядалися позовні вимоги щодо стягнення недоїмки в сумі 38535,91 грн. за період з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року. Отже в даному випадку мають місце різні періоди несплати недоїмки по страхових внесках від нещасних випадків на виробництві Так позовні вимоги ставилися про стягнення недоїмки в сумі 21 118 грн., донарахованих страхових внесків в сумі 2 383,46 грн., пені – 6 718,96 грн.. Разом з тим, суди попередніх інстанцій закривають провадження по справі в частині стягнення недоїмки в сумі 26672 грн., суди вказану суму не обґрунтовують, а в рішенні по справі № 30/72 від 07.04.2003 р., на яке посилалися суди при закритті провадження, позовні вимоги щодо сплати недоїмки ставилися за інший період та на другу суму - 38535,91 грн.

Виходячи з наведеного судами попередніх інстанцій не перевірені доводи позивача про наявність недоїмки по несплаті страхових внесках від нещасних випадків на в виробництві станом на 01.01.2002 р., не дана належна оцінка обставинам справи. Крім того, рішення судів суперечливі, не ґрунтуються на обставинах справи та даних Акту перевірки

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог не з’ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст. 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи і не може бути усунено судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного судами першої та апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд відповідно до вимог ст. 18 КАС України до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2009 року скасувати справу направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.