Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2006

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007

у справі №14/153

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво"

до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області

про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Браво"(далі по тексту –позивач, ТОВ "Браво") звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області) про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.09.2006 №0000092333/0/568/7-23 та №0000092333/1/569/7-23.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2006, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007, позов задоволено частково. Визнано частково нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.09.2006 №0000092333/0/568/7-23 в частині застосування до позивача фінансової санкції у сумі 140 грн. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області, просить скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем було здійснено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складений акт перевірки від 30.08.2006 №019549.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 9, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: невідповідність суми 28 грн. готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО; знаходження торгового патенту не на видному місці, а саме в папці з документами; відсутність в книзі обліку розрахункових операцій двох Z –звітів, а саме №1005 (період між Z –звітами №1004 та N1006 –з 03.01.2006 по 05.01.2006) та №1087за 07.04/2006.

На підставі висновків акту перевірки були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.09.2006:

№0000092333/0/568/7-23, яким до ТОВ "Браво"застосовано штрафну (фінансову) санкцію у загальній сумі 480 грн. (в тому числі у сумі 140 грн. застосованої на підставі статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"за невідповідність суми готівкових коштів, на місці проведення розрахунків загальній сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО та у сумі 340 грн. застосованої на підставі пункту 4 статті17 цього Закону за не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків);

№0000092333/0/568/7-23, яким до ТОВ "Браво"- застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 160 грн. на підставі пункту 1 статті 8 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"за порушення порядку використання торгового патенту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що торговий патент на момент проведення перевірки знаходився не на видному місці, а в папці з документами. Даний факт підтверджується постановою Міжгірського районного суду від 05.10.2006 прийнятою в результаті розгляду адміністративної справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності оператора АЗС ТОВ "Браво"- за порушення порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"торговий патент повинен бути розміщений на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності –біля касового апарата, а статтею 8 цього ж Закону встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торгівельну діяльність, у разі порушення вимог цього Закону несуть відповідальність за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 Закону, у вигляді штрафу у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.

Таким чином, відповідач вірно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 160 грн., а суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволені позовних вимог про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.09.2006 №0000092333/1/569/7-23.

Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки –загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, а статтею 22 цього ж Закону встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Місцем проведення розрахунків (касою) розуміється місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

В акті перевірки не підтверджено порушення позивачем пункту 13 статті 3 вищезазначеного Закону, оскільки сума 28 грн. готівкових коштів, як невідповідна сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО, є сумою, що знаходилась не у касовому апараті, а на робочому столі оператора та яка була власними коштами останнього. Також відсутні докази, які б підтвердили обставину отримання позивачем 28 грн. готівкових коштів від покупців за реалізовані товарно-матеріальні цінності.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача фінансової санкції відповідно до статті 22 даного Закону, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій. Пунктом 4 статті 17 даного Закону за порушення вищенаведеної норми до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовується фінансова санкція у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріалами справи зазначено та встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач не зберігав в книзі обліку розрахункових операцій два Z звіти №1005 (період між Z –звітами №1004 та №1006 –становить два дні, а саме: з 03.01.2006 по 05.01.2006) та №1087 за 07.04.2006.

Отже, відповідач правомірно застосував до позивача за вказане порушення фінансові санкції у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно до пункту 4 статті 17 вищезазначеного Закону, а суди вірно відмовили в задоволені позовних вимог в цій частині.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2006 та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.