Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представників позивача –Криштофора Р.О., Рибак Н.В.,

представника відповідача –Бондарука В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ватутінського виробничого управління житлово–комунального господарства

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2007 року

у справі № 09/5326а

за позовом Ватутінського виробничого управління житлово–комунального господарства

до Державної податкової інспекції у місті Ватутіне Черкаської області

про скасування податкових повідомлень –рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2006 року Ватутінське виробниче управління житлово–комунального господарства звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області про скасування податкових повідомлень –рішень № 0000441501/0 від 01 вересня 2006 року та № 0000491501/0 від 01 вересня 2006 року.

Постановою господарського суду Черкаської області від 28 грудня 2006 року позов задоволено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2007 року постанову господарського суду Черкаської області від 28 грудня 2006 року скасовано.

Прийняти нову, якою позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення –рішення № 0000441501/0 від 01 вересня 2006 року в частині донарахування позивачу 3 786, 46 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

В іншій частині позов залишено без задоволення.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції всебічно, повно та об’єктивно з’ясовані всі обставини справи і постановлене правильне по суті рішення, що відповідає вимогам об’єктивної істини, з додержанням вимог матеріального і процесуального права, просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області провела перевірку сплати узгоджених сум податкового зобов’язання протягом граничних строків сплати по податку з підприємств і організацій –власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів по Ватутінському виробничому управлінню житлово–комунального господарства, за результатами якої було складено акт № 52/15-131 від 01 вересня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що мало вираз у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов’язання з податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 15 квітня 2002 року по 19 липня 2006 року та з 16 квітня 2006 року по 04 липня 2006 року.

01 вересня 2006 року ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення –рішення № 0000491501/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"за затримку на 79 календарних днів строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 1 225, 95 грн. до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 20 % в сумі 245, 19 грн., та податкове повідомлення –рішення № 0000441501/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"за затримку на 699 календарних днів строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів самохідних машин і механізмів в розмірі 35 302, 82 грн. до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 17 651, 42 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що акт перевірки, на підставі якого були прийняті оспорювані податкові повідомлення –рішення, не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (z0925-05) , при нарахування штрафних санкцій відповідачем були порушені вимоги підпункту 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"і ці порушення істотно впливають на суть оспорюваних рішень, суму штрафних санкцій та свідчать про неправильність розрахунків штрафних санкцій. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідач не довів правильність та обґрунтованість свого розрахунку санкцій та правомірність спірних рішень.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"в розмірі 245, 19 грн. податковим повідомленням –рішенням № 0000491501/0 від 01 вересня 2005 року та податковим повідомленням –рішенням № 0000441501/0 від 01 вересня 2005 року в розмірі 13 864, 96 грн., що підтверджується матеріалами справи.

При цьому суд апеляційної інстанції посилався на неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податковим повідомленням –рішенням № 0000441501/0 від 01 вересня 2006 року в розмірі 2 411, 05 грн. з огляду на пропуск строку давності в 1095 днів для застосування цих санкцій та в розмірі 1 375, 41 грн. з урахуванням того, ця сума штрафних санкцій застосована на розстрочені суми податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи податкове повідомлення –рішення № 0000441501/0 від 01 вересня 2006 року в частині донарахування позивачу 3 786, 46 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вірно виходив з того, що сума штрафних санкцій в розмірі 1 375, 41 грн. була застосована до позивача на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"за несвоєчасну сплату чергових платежів згідно договору розстрочення № 15 від 25 травня 2001 року.

Підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є несплата узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених вищезазначеним Законом.

При розстроченні податкового боргу відповідно до підпункту 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) термін сплати розстроченої суми визначається з урахуванням вимог цього підпункту окремо для кожного платника в рішенні про розстрочення податкового боргу.

Згідно положень підпункту 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та п. 5.5 Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв’язку з відміною картотеки, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2001 року № 81 (z0281-01) , керівник податкового органу (або його заступник) зобов’язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору, скасувати рішення про розстрочення та пред’явити до сплати невнесену суму податкового боргу, а також процентів, якщо платник податків накопичує новий податковий борг (не сплачує поточні платежі) або не сплачує чергову частку розстроченого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу або податковим періодом, за який сплачується чергова частка розстроченого податкового боргу.

З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов’язаний сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, суму нарахованих на нього процентів та суму процентів, яка була нарахована на фактично сплачену розстрочену суму.

З дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми, що залишились не сплаченими, нараховується пеня у розмірах, передбачених чинним законодавством.

Водночас, при порушенні термінів сплати розстроченого податкового боргу нарахування штрафних санкцій, зокрема передбачених підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в Законі не передбачено.

Таким чином, податковим повідомленням –рішенням № 0000441501/0 від 01 вересня 2006 року неправомірно були застосовані до позивача штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"в сумі 1 375, 41 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції вірно виходив з пропуску строку давності, встановленого в підпункті 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для застосування штрафних санкцій податковим повідомленням –рішенням № 0000441501/0 від 01 вересня 2006 року в сумі 2 411, 05 грн., оскільки вірно виходили з того, що штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закону, в розумінні цього Закону визнаються податковим зобов’язанням і застосовуються до платника податку шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, а тому вони мають визначатись платнику податку в межах 1095 днів.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що позивачем в цій частині були дійсно порушені граничні строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, що не було спростовано позивачем, та ці штрафні санкції були визначені позивачу в межах строку, встановленого підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

При цьому посилання позивача в касаційній скарзі на окремі невідповідності форми оспорюваних податкових повідомлень –рішень та акта перевірки законодавчим вимогам не спростовують фактів порушення та не свідчать про недійсність рішень.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ватутінського виробничого управління житлово–комунального господарства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2007 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Ватутінського виробничого управління житлово–комунального господарства залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.