Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Львівської області від 30.01.2006

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2006

у справі № 5/2613-19/507А

за позовом державного підприємства "Львіввугілля"(далі –ДП "Львіввугілля")

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача – БабіяТ.М., Хробак Г.В.,

відповідача – Сольвара О.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 07.09.2005 № 000249231/2 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Львівської області від 30.01.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2006, позов задоволено з підстав правомірності сплати позивачем консолідованого податку на прибуток у період перевірки.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати названі судові акти попередніх інстанцій зі спору та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що позивачем не було виконано вимоги підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"щодо подання до податкового органу повідомлення про ухвалення рішення зі сплати консолідованого податку на прибуток підприємства до 01 липня року, що передує звітному, як обов’язкової підстави для сплати консолідованого податку.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- ДП "Львіввугілля"створено внаслідок реорганізації ВАТ ДХК "Львіввугілля"шляхом перетворення на підставі наказу Мінпаливенерго України від 24.12.2002 № 751 "Про реорганізацію ВАТ ДХК "Львіввугілля";

- до складу ДП "Львіввугілля"входять 20 відокремлених підрозділів без статусу юридичної особи, які розташовані на території інших територіальних громад, ніж позивач;

- в ході проведеної ДПІ документальної перевірки на предмет дотримання ДП "Львіввугілля"вимог податкового та валютного законодавства за період з 28.01.2003 по 31.03.2004, оформленої актом від 14.04.2005 № 200/23-136/32323256, було виявлено факт подання позивачем з ІІ кварталу 2003 року податкової звітності з відображенням фінансово-господарської діяльності усіх структурних підрозділів (філій, розташованих у різних територіальних громадах) без попереднього подання до податкового органу повідомлень про сплату консолідованого податку на прибуток підприємства до 01 липня 2002 року та до 01 липня 2003 року (тобто років, що передували звітним);

- на підставі цього та за наслідками оскарження позивачем зазначених висновків ДПІ в адміністративному порядку відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2005 № 000249231/2, згідно з яким ДП "Львіввугілля"було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 3 410 070 грн., у тому числі 2 273 380 грн. за основним платежем та 1 136 690 грн. штрафних санкцій.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності правових підстав для сплати позивачем консолідованого податку протягом 2003-2004 років.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"визначено, що платниками податку є, зокрема, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 названого Закону платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Таким чином, запроваджений Законом механізм сплати податку на прибуток філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами платника податку, які не мають статусу юридичної особи, передбачає можливість обрання ними одного з двох способів сплати цього податку, а саме:

самостійна сплата податку філією на підставі даних свого ж податкового обліку. Причому юридична особа, що створила філію, при розрахунку податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, не бере до уваги податкові дані по філії;

консолідована сплата податку. Тобто юридична особа одержує дані податкового обліку від створеної нею філії та розраховує суму податку на прибуток, що підлягає сплаті ним до бюджету, одночасно за себе і за зазначену філію.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється .

Судами було встановлено факт сплати позивачем з ІІ кварталу 2003 року консолідованого податку, тобто з урахуванням податкових зобов’язань філії.

Чинним законодавством України не передбачено застосування до підприємства штрафних санкцій за порушення процедури переходу на сплату консолідованого податку. Стягнення ж з позивача податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 3 410 070 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням фактично призвело б до подвійного оподаткування одних і тих самих операцій, а саме: під час сплати позивачем консолідованого податку (тобто з урахуванням податкових зобов’язань філії) та стягнення цього податку окремо по зобов’язанням філії.

За таких обставин слід погодитися з висновком попередніх інстанцій про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у зв’язку з чим передбачені Законом підстави для скасування правильних по суті рішень зі спору відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 30.01.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 у справі № 5/2613-19/507А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.