Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 14.09.2006 року

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.11.2006 року

у справі №3/213/06-АП-23/362/06-АП-3/333/06-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2006 року №0000341311/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 23407,50 грн., з яких 15605,00 грн. –основний платіж та 7802,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.09.2006 року (суддя Щербина В.С.), залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.11.2006 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Юхименко О.В., судді –Коробка Н.Д., Мірошниченко М.В.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано посиланнями на пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", застосувавши які суди дійшли висновку, що закон не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості включення до складу валових витрат лише витрат, пов’язаних зі страхуванням основних фондів, а тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил формування валових витрат у зв’язку з включенням до їх складу суми страхового платежу по страхуванню невиробничних фондів є незаконними, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Запорізької області від 14.09.2006 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 30.11.2006 року були прийняті з порушенням норм матеріального права, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що суди мали застосувати підпункт 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"лише у правовому зв’язку з підпунктом 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 цього Закону, системний аналіз яких дозволяє зробити висновок, що до складу валових витрат можна відносити лише витрати, пов’язані з утриманням, експлуатацією та забезпеченням основної діяльності об’єктів соціальної інфраструктури, тобто страхування до таких витрат не відноситься, у зв’язку з чим підприємству правомірно донараховано податкові зобов’язання з податку на прибуток.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті перевірки від 27.04.2006 року №6/08-01/00191230, про порушення підприємством вимог пп. 5.4.6, пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на 15605,00 грн. Такий висновок пов’язаний з тим, що підприємством було завищено валові витрати на суму страхового платежу у розмірі 62419,00 грн. Контролюючий орган не визнав правомірність формування підприємством валових витрат у зв’язку з тим, що між позивачем та ТДВ "Страхова компанія Роксолана"укладено договір на страхування усього майна, яке на законних підставах перебуває у володінні Страхувальника, в той час як витрати, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, яке відноситься до невиробничіх фондів, не можуть бути включені до складу валових витрат, оскільки такі витрати не пов’язані з господарською діяльністю платника податку.

Суди попередніх інстанцій обгрунтовано не погодилися з таким висновком відповідача, оскільки він не узгоджується з приписами чинного податкового законодавства.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідач, наполягаючи на застосуванні для вирішення спору пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 названого Закону, за змістом якого до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації), не враховує, що спеціальною нормою у даному випадаку є приписи не згаданого підпункту, а підпункту 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону, якими встановлено особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.

Згідно з пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Положення цієї правової норми свідчать про те, що законодавець, визначаючи перелік витрат, які можуть бути віднесені до складу валових, не розмежовує їх у залежності від правового статусу майна, яке підлягає страхуванню.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач, включивши до складу валових витрат суму платежу у розмірі 62419,00 грн., здійснену у зв’язку зі страхуванням невиробничих фондів, не порушив вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , у зв’язку з чим висновки судів про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 14.09.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.11.2006 року у справі №3/213/06-АП-23/362/06-АП-3/333/06-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.