Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Харківської області від 15 лютого 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2007 року

у справі № АС-04/549-06

за позовом Харківської об’єднаної державної податкової інспекції

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

У вересні 2006 року Харківська ОДПІ звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. про стягнення заборгованості в розмірі 6 690, 08 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 15 лютого 2007 року позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. на користь Державного бюджету заборгованість по єдиному податку в розмірі 200, 00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2007 року постанову господарського суду Харківської області від 15 лютого 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Харківська ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2007 року повністю та постанову господарського суду Харківської області від 15 лютого 2007 року в частині відмови в задоволенні позову, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 04 жовтня 2002 року подала до податкового органу заяву про переведення її на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2003 рік.

Однак фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не були сплачені суми єдиного податку за період з 20 січня 2003 року по 20 листопада 2003 року.

Нею також не подавалась відповідна заява про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Сума заборгованості зі сплати єдиного податку відповідача складає 1 100, 00 грн.

Податковим повідомленням – рішенням № 0000072330/0 від 08 січня 2003 року Харківська ОДПІ визначила відповідачу суму податкового зобов’язання з єдиного податку в розмірі 150, 00 грн., у тому числі 50, 00 грн. – основний платіж та 100, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За порушення строків сплати єдиного податку в грудні 2002 року до відповідача була застосована позивачем пеня на підставі ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 0, 08 грн.

Податковим повідомленням – рішення № 0000062330/0 від 08 січня 2003 року відповідачу визначені суми податкового зобов’язання в розмірі 5 440, 00 грн., у тому числі 5 440, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції застосовані до відповідача на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) .

Вказане податкове повідомлення – рішення було отримано відповідачем 14 січня 2003 рокую

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем було пропущено строк давності в 1095 днів, передбачений підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для стягнення заборгованості з єдиного податку за період з 20 січня 2003 року по 22 вересня 2003 року в розмірі 1 050, 08 грн., але обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з єдиного податку в розмірі 200, 00 грн. за період з 20 жовтня 2003 року по 20 листопада 2003 року.

При цьому суди посилались на те, що штрафні санкції, застосовані до відповідача на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) податковим повідомленням –рішенням № 0000062330/0 від 08 січня 2003 року, не є податковим боргом в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) і для стягнення цієї суми штрафних санкцій застосовується загальний строк позовної давності в три роки, який також був пропущений позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій безвідносно мотивів таких висновків з огляду на наступне.

Харківською ОДПІ було заявлено вимогу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 440, 00 грн., які були застосовані до позивача податковим повідомленням – рішення № 0000062330/0 від 08 січня 2003 року згідно Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) за порушення вимог цих законів.

Штрафні (фінансові) санкції, передбачені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією згідно ст. 238, ст. 239, ст. 214 Господарського кодексу України і мають застосовуватись протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01 вересня 2005 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, у випадку добровільної несплати цих штрафних (фінансових) санкцій органи державної податкової служби мають право звернутись до суду в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України).

Податковим повідомленням – рішення № 0000062330/0 від 08 січня 2003 року, яке було прийнято на підставі акта перевірки від 30 грудня 2002 року, до відповідача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 440, 00 грн.

З позовом Харківська ОДПІ звернулась у вересні 2006 року, тобто поза межами річного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності.

Отже, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 440, 00 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 050, 00 грн. суми єдиного податку та 0, 08 грн. пені, оскільки в даному випадку позивачем також було пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, на що наполягав відповідач.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Харківської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Харківської області від 15 лютого 2007 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 15 лютого 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.