Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.,

розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша про зобов’язання вчинити певні дії, –

У листопаді 2007 року управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області (надалі –УПФУ) звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша (надалі –Фонд) про зобов'язання включити до акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, посилаючись на те, що пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання призначають органи Пенсійного фонду України на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) і виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Постановою господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2007 року відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області залишена без задоволення, а постанова господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2007 року –без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення"здійснюється органами Пенсійного Фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі, і пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного Фонду.

У відповідності до положень ст. ст. 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення"громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення, в тому числі, і трудові пенсії по інвалідності.

Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного зорювання, які спричинили втрату працездатності"поширюються на коло осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (надалі –підприємства), на фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян –суб'єктів підприємницької діяльності.

У відповідності до п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві"від 22 лютого 2001 року, який набув чинності з 01 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Як встановлено судами, позивач просить зобов'язати відповідача прийняти до відшкодування суми виплачених пенсій в розмірі 2 761,08 грн. громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2007 року по 31 жовтня 2007 року по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, заподіяного на підприємствах, розташованих на території СНД.

Спір виник з причини, що відповідач не прийняв спірні суми до заліку в порушення і відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, пов'язаних з нещасним випадком на виробництві від 04 березня 2003 року (надалі - Порядок).

Таким чином, наведені нормативні акти не є підставою для покладення на відповідача обов'язку по підписанню актів щомісячної звірки витрат та прийняття цих сум до відшкодування, що підтверджується наступним.

Порядок про відшкодування визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фонду страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат на виплату пенсій, пов'язаних з настанням нещасного випадку на виробництві.

У відповідності до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

У відповідності до п. 2 ст. 19 Конституції України, установи органів влади зобов'язані діяти на підставах та в порядку, визначеному чинним законодавством.

З цих підстав єдиним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є встановлений ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"спосіб, а саме –відшкодування, тобто стягнення виплачених коштів.

З матеріалів справи не вбачається правових підстав позовних вимог для зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування спірні суми шляхом відображення їх у відповідному акті.

Також не вбачається, що відповідач підписав акти щомісячних звірок, прийняв до відшкодування пенсії по зазначених особах на суму 2 761,08 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області відхилити.

Постанову господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий