Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 04.12.2006

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2007

у справі №7/420-АП-06

за позовом Приватного підприємства "Добродій"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Приватне підприємство "Добродій"(далі по тексту –позивач, ПП "Добродій") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту –відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.05.2006 №0003572301/0.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 04.12.2006, яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2007, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, просить скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 04.12.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Херсоні не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем було здійснено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 по 01.01.2006, за результатами якої складений акт перевірки від 05.05.2006 №1477/23-4/31390533.

В акті перевірки зазначено, що відповідач під час перевірки виявив завищення платником податку у IV кварталі 2004 року загальної суми валових витрат на 112556,40 грн., понесення яких не підтверджено документами бухгалтерського та податкового обліку. За даними декларації з податку на прибуток наданою платником, скориговані валові витрати підприємства за 2004 рік складають 6078300 грн., за даними перевірки –5965743,60 грн. (відхилення в сторону завищення 112556,4 грн.), що призвело до заниження об’єкту оподаткування.

На підставі висновків акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2006 №0003572301/0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 28139,1 грн. та штрафні санкції в сумі 14069,55 грн., разом 42208,65 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі платіжного доручення №3 від 28.09.2004 ПП "Добродій"здійснило попередню оплату за товар в сумі 112,8 тис. грн., яку не враховано у складі валових витрат по рядку 04.1 декларації за 9 місяців 2004 року. Натомість зазначена сума була включена до рядка 0.4 "валові витрати"декларації з податку на прибуток за IV квартал 2004 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначену суму попередньої оплати ПП "Добродій"не враховувало у складі валових витрат в рядку 04.1 декларації за 9 місяців 2004 року. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що за наслідками попередньої перевірки, оформленої актом від 14.01.2005 №78/233/31390533 скориговані витрати позивача за три квартали 2004 року за даними декларації складають 3974000 грн. і співпадають з даними перевірки. Попередня оплата, здійснена на підставі платіжного доручення №3 від 28.09.2004 у складі валових витрат 9-ти місяців 2004 року не врахована.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" забороняється включати до складу валових витрат витрати, що не підтверджені розрахунковими, платіжними, іншими документами податкового обліку.

Реалізація права платника податку на збільшення валових витрат не обмежена часовими рамками, а правові норми підпунктів 5.2.6, 5.2.7 статті 5 вищезазначеного Закону дозволяють включати до валових витрат витрати інших (попередніх) періодів, тому спливання дати виникнення витрат не позбавляє платника податку права на включення цих сум як валових витрат до декларацій подальших податкових періодів. Таке ж право платника податків передбачено пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що позивачем надано документи, які підтверджують здійснення господарської операції, факт одержання бензину та його подальшої оплати: залізничну накладну, договір купівлі-продажу №78 від 20.09.2004, додаткову угоду №02 від 11.10.2004 до договору купівлі-продажу №78, рахунок-фактуру №СФ-0001486 від 27.09.2004, витратну накладну №00010 від 28.10.2004, що підтверджує факт продажу позивачем бензину іншому суб’єкту господарювання, що є свідченням його використання у господарській діяльності ПП "Добродій".

Тобто, валові витрати повністю підтверджено наданими документами первинного бухгалтерського обліку.

Відсутність у позивача уточнюючого розрахунку при коригуванні валових витрат дев’ятимісячної декларації та внесення ним уточненого показника валових витрат до рядка 04 річної декларації не порушує пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та підпункт 5.2.7 пункту 5.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто не позбавляє позивача права на уточнення своїх податкових зобов’язань.

Відповідно до Порядку складання декларації про прибуток підприємств скориговані валові витрати (які впливають на об’єкт оподаткування) складають суму рядків 04 та 05. Отже, якщо вважати, що позивач помилково, замість рядка 0.5 відобразив як самостійно виправлену помилку у витратах здійснену у вересні 2004 року попередню оплату у рядку 0.4, - сума скоригованих валових витрат залишиться незмінною і не призведе до безпідставного зменшення об’єкту оподаткування та зміни співвідношення обов’язку позивача перед бюджетами.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що скориговані валові витрати в результаті допущеної помилки не змінились, не призвело до порушення формування податкових зобов’язань з податку на прибуток, об’єкт оподаткування занижено не було, тобто валові витрати обґрунтовані та документально підтверджені, завищення скоригованих валових витрат відсутнє.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Херсонської області від 04.12.2006 та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 04.12.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.