Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Драганов К.В. ;

відповідача: неявка ;

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову Господарського суду Одеської області від 23.06.2006 р.

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р.

у справі №28/85-06-1933А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дій незаконними

Закрите акціонерне товариство "Одеський завод шампанських вин"(далі по тексту –позивач, ЗАТ "Одеський завод шампанських вин") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі по тексту –відповідач, СДПІ у м. Одесі) про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дій незаконними.

Постановою Господарського суду Одеської області від 23.06.2006 р. у справі №28/85-06-1933А (суддя Гуляк Г.І.), яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р. (головуючий суддя –Бойко Л.І., судді Бандура Л.І., Величко Т.А.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано дії СДПІ у м. Одесі щодо проведення –24.06.2005 року по 11.07.2005 року позапланової документальної перевірки протиправними (незаконними). Скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.07.2005 р. №000001134/0 та від 07.02.2006 р. №0000011340/3.

СДПІ у м. Одесі, не погоджуючись з постановою Господарського суду Одеської області від 23.06.2006 р. та ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р. у справі №28/85-06-1933А, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ у м. Одесі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2005 р. №0000011340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 649 844 грн., в тому числі: 824 922 грн. основного платежу та 824 922 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами неодноразового адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до СДПІ у м. Одесі, ДПА у Одеській області та ДПА України, 07.02.2006 р. прийнято податкове повідомлення –рішення №0000011340/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 237 383 грн., в тому числі: 824 922 грн. основного платежу та 412 461 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані податкові повідомлення –рішення прийнято відповідачем на підставі акту "Про проведення позапланової документальної перевірки ЗАТ "Одеський завод шампанських вин"щодо правомірності застосування нульової ставки з податку на додану вартість ТОВ "Ніко"при здійсненні експортних операцій в 2002 році з зерновими в адресу нерезидента "AGORA TRADE (Delawar, USA) та Intertrede LLC (Louisville, USA) за період з 01.08.2002 р. по 01.11.2002 р."від 11.07.2005 р. №8/13-43/32224466 (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п. 6.1, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" не оподатковано за ставкою 20 відсотків операцію з реалізації зернових на експорт на загальну суму 4 124 611 грн. Даний висновок ґрунтується на тому, що вантажно-митні декларації є неналежно оформленими, внаслідок чого податкові зобов’язання позивача по податку на додану вартість за вересень-жовтень 2002 року збільшено податковим органом на 824 922 грн.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об’єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Таким чином, на думку судової колегії, для застосування нульової ставки податку на додану вартість по експортним операціям Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено саме встановлення факту вивезення (експортування) платником податку відповідних товарів за межі митної території України.

Відповідно до ч. 3 п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як визначено Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (z0443-97) , графа -1 вантажно-митної декларації містить відомості про тип ВМД, який застосовується, літери ЕК визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з України; графа-8 містить відомості про одержувача товарів (якщо одержувач - іноземна особа, то в графі-8 зазначається найменування та місцезнаходження іноземного підприємства); графа-17 містить відомості про країну призначення; графа-29 містить відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт (попуску на митному кордоні; графа-40 заповнюється, якщо заявленому за ВМД митному режиму передував інший митний режим, або подавалася попередня чи загальна декларація, або декларація оформлювалася замість анульованої. У вказаній графі-40 проставляються номер і дата попереднього документа (ВМД або, якщо вона не заповнювалась, реквізити документа, у якому заявлялися відомості про товар) та код цього документа згідно з Класифікатором документів.

Суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим застосуванням судами попередніх інстанцій приписів Митного кодексу України (92-15) , Положення "Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення", затвердженого наказом Державної митної служби України від 08.12.1998р. № 771 (z0042-99) , Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого Наказом Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації від 21.02.2002р. № 163/121 (z0295-02) , Положення про вантажно митну декларацію", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 (574-97-п) , Інструкції "Про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої наказом Державною митною службою України від 09.07.1997 р., у зв’язку з чим правомірними є їх висновки відносно того, що, по-перше, позивачем не було порушено митних правил і наявність таких порушень не доведена відповідачем у встановленому законом порядку. По-друге, наявні у позивача вантажно-митні декларації оформлена належним чином, оскільки вона містить всі необхідні реквізити передбачені законом, зокрема: відомості про тип ВМД, літери ЕК, які визначають напрямок переміщення предметів, а саме, вивезення предметів (товарів) з України, відомості про країну призначення, відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні, визначені номер транспортного засобу, що здійснював перевезення вантажу, а також підпис відповідальної особи, засвідчений відбитком гербової печатки митниці, що свідчить про фактичне вивезення (експорту) платником податку товарів за межі митної території України.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на необхідність зазначення у ВМД №50004/2/022173 від 24.09.2002 р. на суму 59034,96 грн., №50004/2/022951 від 01.10.2002 р. на суму 831002.29 грн., №50004/2/023978 від 11.10.2002 р. на суму 460267,03 грн., №50004/2/024067 від 14.10.2002 р. на суму 437683,91 грн. напису про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України та необхідність гербової печатки митного органу, оскільки зазначені ВМД –типу ЕК 3 є попереднім документом та відомості про них зазначаються у графі 40 ВМД –типу ЕК 10, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що позивач правомірно застосував нульову ставку податку на додану вартість, у зв’язку з чим, підстави для донарахування суми податкового зобов’язання у відповідача відсутні.

За вказаних обставин судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 13.07.2005 р. №000001134/0 та від 07.02.2006 р. №0000011340/3.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Одеської області від 23.06.2006 р. та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р. у справі №28/85-06-1933А не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Господарського суду Одеської області від 23.06.2006 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р. у справі №28/85-06-1933А залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Одеської області від 23.06.2006 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р. у справі №28/85-06-1933А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.