К-15730/07 Про зобов’язання податкового органу провести перерахунок та повернути зайво перераховану до бюджету суму прибуткового податку - 04.11.2009 Прийняття

Рішенням Солом’янського районного суду м.Києва від 07.05.2004, залишеним без змін ухвалою Судовою палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 19.08.2004, в задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов’язання податкового органу провести перерахунок податкового прибутку з доходів за 2002 рік та повернути зайво перераховану до бюджету суму прибуткового податку в розмірі 59,05 грн., відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу не надав.

У справі здійснено заміну третьої особи Районного відділу державного казначейства у Солом’янському районі м.Києва правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у м.Києві у зв’язку з проведеною реорганізацією.

Перевіривши під час письмового провадження повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"від 26.12.1992 з доходів, зазначених у ст.11 (доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи), податок обчислюється за ставками, наведеними у п.2, 3 і 4 ст.7, утримується з джерела виплати і перераховується до бюджету в прядку, встановленому ст.10 цього Декрету. При визначенні оподатковуваного доходу в джерела виплати не виключається сума встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму і не надаються пільги, передбачені ст.6 цього Декрету.

Після закінчення календарного року громадяни, крім тих, які одержували доходи лише за місцем основної роботи зобов’язані у строки, визначені законом, подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, одержаного як за основним, так і не основним місцем роботи. Особи, які одержують доходи не за місцем основної роботи, зобов’язані вести облік доходів і витрат, пов’язаних з одержанням цих доходів, за формою і у порядку, встановленому Головною державною податкової інспекцією України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з декларацією ОСОБА_1 крім доходу за місцем основної роботи на суму 13046,63 грн., з яких утримано 3213,25 грн. прибуткового податку з громадян (згідно з річним перерахунком за ставками прогресивного оподаткування враховано прибутковий податок з оподатковуваного доходу 2515,80 грн.), а також одержала не за місцем основної роботи 6474 грн., з яких утримано прибуткового податку 1294,80 грн.

Відповідачем проведено перерахунок прибуткового податку за сукупним річним оподатковуваним доходом та донараховано позивачу прибутковий податок за 2002 рік в сумі 638,40 грн.

Починаючи з 01.01.1993, громадяни сплачують прибутковий податок у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"від 26.12.1992 р. (13-92) (далі - Декрет), яким визначено платників прибуткового податку, об’єкти і ставки оподаткування.

Стаття 2 Декрету визначила, що об’єктом оподаткування у громадян є сукупний оподаткований доход за календарний рік.

Пункт 1 ст.7 Декрету передбачає сплату прибуткового податку з сукупного оподаткованого доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання), тобто з доходу, отриманого в результаті основної, систематичної діяльності громадянина, що носить постійний характер, який обчислюється за ставками прогресивного оподаткування доходів громадян, встановленими Указом Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян"від 13.09.1994 р. №519 (519/94) із подальшими змінами.

Доход громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, і аналогічно до нього –доход, який отримують громадяни не за місцем основної роботи (за сумісництвом, за виконання разових робіт тощо) –тобто додатково отриманий доход за виконання робіт, які не є постійним видом діяльності громадянина і основним джерелом отримання ним доходу, оподатковується відповідно до п.3 ст.7 Декрету в розмірі 20 відсотків.

Таким чином, Декретом, окрім як у п.1 ст.7, не встановлено інших ставок для обчислення прибуткового податку із сукупного оподатковуваного доходу громадян. Тому, оскільки чинним законодавством передбачена тільки одна шкала ставок для обчислення прибуткового податку із сукупного оподатковуваного доходу громадян, вона повинна застосовуватись до всіх об’єктів оподаткування, у тому числі і до доходу скаржника, об’єктом оподаткування якого також є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік.

Розділом 1 Декрету відповідно до положень Указу Президента України від 13.09.1994 закладено принцип рівного підходу до оподаткування доходів всіх громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, незалежно від джерел отримання цих доходів, який реалізується шляхом обчислення податку із сукупного річного доходу, який складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів за ставками прогресивного оподаткування при дотриманні відповідних гарантій (неоподаткований мінімум та виключення деяких виплат з переліку оподатковуваних доходів – ст.5, 6 Декрету).

Крім того, ухвалою Конституційного суду України від 21.03.2002 №9-у/2002 (v009u710-02) (справа №2-17/2002) було відмовлено у відкритті конституційного провадження в справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) Указу Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян". Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що даний Указ прийнято відповідно до положень Конституції (Основного Закону) України від 20.04.1978 р. (п.7-4 ст.114-5). Згідно з цією конституційною нормою Президент України мав повноваження ухвалювати "укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів". Положення цього Указу застосовуються з 1996 р. Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України для розрахунку надходжень від податків, зборів (обов’язкових платежів), а також визначення сум штрафів за адміністративні правопорушення.

З урахуванням наведеного, судова колегія прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну правову оцінку, та дійшли вірного висновку, що оподаткування доходу скаржника повинно здійснюватися згідно правил п.7.3 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. №12 (z0064-93) , у розмірах, порядку і строки, визначені Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) та Указом Президента України "Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян", а тому обґрунтовано визнали дії ДПІ по донарахуванню прибуткового податку правомірними.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, так як не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Ст.23 Декрету передбачено видачу Головною державною податковою інспекцією України Інструкції щодо застосування Декрету.

Інструкція про прибутковий податок з громадян, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. за №12 (z0064-93) , та зареєстрована в МЮ України 09.06.1993 за №64, і є невід’ємною частиною Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) .

Враховуючи викладене, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 07.05.2004 та ухвалу Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 19.08.2004 –без змін.