Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Сороки М. О.

Штульмана І. В.,

Гашицького О. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи про скасування висновку, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року, -

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи, в якому просила скасувати висновок від 17.10.2000 та направити її на нову експертизу в інший район.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач після її побиття в травні 1997 року перенесла кілька операцій. Висновком експертизи від 17.10.2000 встановлено втрату нею працездатності на 50 %, однак даний висновок прийнятий без урахування всіх її захворювань та відповідних медичних документів.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2007 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на вказані судові рішення позивач ставить питання про їх скасування в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.10.2000 комісією Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.10.2000 ОСОБА_1 встановлено втрату загальної працездатності на 50 % та встановлено дату наступного переосвідування через 1 рік.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок судів суперечить нормам процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 № 4038-ХІІ виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Положенням про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 № 6 (z0248-95) , передбачено, що бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим) є державними спеціалізованими установами, що входять до структури закладів охорони здоров'я України. Основною діяльністю бюро є проведення судово-медичних експертиз, що призначаються особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, що містять інформацію про обставини справи. Бюро повинні також сприяти поліпшенню охорони здоров'я населення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів виділена із цивільної та господарської юрисдикцій одночасно за предметною (публічно-правові спори) та суб’єктною ознаками (органи і особи, що здійснюють владні, управлінські функції). Одним з основних критеріїв розмежування юрисдикцій є предмет спору (спірні правовідносини). До адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, а саме ті спори, що пов’язані зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень. До змісту владної управлінської функції відноситься діяльність уповноваженого суб’єкта, що спрямована на виконання законодавства і безпосередньо не пов’язана зі здійсненням правосуддя та прийняттям законів. Найважливішою формальною ознакою публічно-правових спорів є участь у них хоча б на одній зі сторін суб’єкта владних повноважень. Необхідною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, даний спір не є справою адміністративної юрисдикції, оскільки Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи не є суб’єктом владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України та не виконує владних управлінських функцій і повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі – закриттю.

Керуючись ст.ст. 157, 2201, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року скасувати.

Провадження у справі в порядку адміністративного судочинства закрити.

Роз’яснити сторонам, що розгляд даної справи повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 КАС України.