К-23918/08-С Про скасування податкових повідомлень-рішень - 04.11.2009 Прийняття

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 р. постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 20.01.2007 р. № 0000441500/0 та від 20.01.2007 р. № 0000451500/0. Присуджено на користь ТОВ "Приват комплект"за рахунок Державного бюджету України 5,10 грн. судових витрат.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п. 7.7. ст. 7, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки № 193 від 11.01.2007 р. зафіксовано порушення ТОВ "Приват комплект"вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, яке полягало у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 379530,13 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000451500/0 від 20.01.2007 р. до ТОВ "Приват комплект"на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"за затримку на 318 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання застосовані штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 189765 грн.

Актом перевірки № 194 від 11.01.2007 р. зафіксовано порушення ТОВ "Приват комплект"вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, яке полягало у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 131177,43 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000441500/0 від 20.01.2007 р. до ТОВ "Приват комплект"на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"за затримку на 178, 209 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 131177,44 грн. застосовані штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 65588,72 грн.

Встановлена податковим органом несвоєчасність сплати стосувалася податкових зобов’язань, самостійно визначених контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 21.06.2005 р. № 0000542302/0/7410/2302 "б", податковим повідомленням-рішенням від 11.07.2005 р. № 0000542302/1/8299/10-23-110 "б".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.10.2005 р. у справі № 23/375 позов ТОВ "Приват Комплект"задоволено частково –визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.06.2005 р. №0000542302/7410/2302 "б"в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 47282,67 грн. В частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № від 11.07.2005 р. №0000542302/1/8299/10-23-110 "б"провадження у справі припинено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.01.2006 р. рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2006 р. у справі № 23/375 залишено без змін.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 21.06.2005 р. №0000542302/7410/2302 "б"після розгляду справи № 23/375 та набрання рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.10.2005 р. у цій справі законної сили залишилося чинним в частині визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 470000,00 грн.

Позивач сплатив узгоджене податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 470000,00 грн. 21.12.2006 р. та 25.12.2006 р., вважаючи, що днем закінчення розгляду справи, а відтак і днем узгодження ним податкового зобов’язання згідно із вимогами п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, є 29.11.2006 р. –дата винесення Вищим адміністративним судом України ухвали про залишення без змін судових рішень у справі № 23/375.

При винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень податкова інспекція виходила з того, що податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 470000 грн., визначене податковим повідомленням-рішенням від 21.06.2005 р. №0000542302/0/7410/2301 "б", узгоджене позивачем 20.01.2006 р. –у день набрання рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.10.2005 р. законної сили.

При цьому, податкова інспекція, застосовуючи штрафні санкцій податковими повідомленнями-рішення, скасування яких є предметом позову у даній справі (№ 02-12а/3440-13/244/07-АП), при розрахунку штрафних санкцій зарахувала платежі за деклараціями з податку на додану вартість, що здійснювалися 23.05.2006 р. на суму 60876 грн., 20.06.2006 р. на суму 34902,00 грн., 18.07.2006 р. на суму 325,00грн., 18.08.2006 р. на суму 5083,00 грн., 18.09.2006 р. на суму 1812 грн., у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" 25.06.1991 р. № 1251-XII платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, позивач, перерахувавши визначене контролюючим органом податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 470000 грн. платіжними дорученнями від 21.12.2006 р. та від 25.12.1006 р., виконав свої зобов’язанні зі сплати податку на додану вартість за визначениі ним періоди.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000р. №2181-III узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 цього ж Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

В силу вимог п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду апеляційної інстанції стосовно того, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при сплаті податкових зобов’язань з податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.

Оскільки у податкової інспекції не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені позивачем суми податку на додану вартість за інші періоди, ніж визначені позивачем, то визначення періоду протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов’язання, виходячи із дати погашення позивачем інших зобов’язань з податку на додану вартість, є помилковим.

Утім, суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції не може залишити без змін, оскільки останнім неправильно застосовано приписи п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, в результаті чого неправильно визначений день апеляційного узгодження позивачем визначеного контролюючим органом податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 470000 грн., в залежність від якого закон ставить початок перебігу строку сплати узгоджених податкових зобов’язань, що могло призвести до помилкового висновку про відсутність з боку позивача порушення граничного строку сплати вказаного узгодженого податкового зобов’язання.

Згідно із абзацом шостим п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

В силу вимог ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язковими до виконання на всій території України є постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили.

Отже, самого факту розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення недостатньо для висновку про те, що відбулося узгодження суми податкового зобов’язання, оскільки судові рішення в адміністративних справах до набрання ними законної сили не є такими, що обов’язкові для виконання, і для осіб, які беруть участь у справі, певні матеріально-правові наслідки настають лише після набрання ним законної сили.

Відповідно, для цілей п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"під розглядом судом справи по суті та прийняттям відповідного рішення необхідно розуміти набрання рішенням суду, постановленим за наслідками вирішення справи по суті, законної сили.

Згідно із ч. 3 ст. 254 цього ж Кодексу у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 254 цього ж Кодексу постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Отже, рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили, з моменту проголошення ухвали суду апеляційної інстанції про залишення його без змін, і подальше його оскарження у касаційному порядку не позбавляє його законної сили.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що днем закінчення процедури адміністративного оскарження, а відтак і днем узгодження позивачем податкового зобов’язання у сумі 470000, визначеного контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 21.06.2005 р. № 0000542302/0/7410/2301 "б", є день набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.10.2005 р., тобто 20.01.2006 р. (день закінчення апеляційного розгляду справи, за наслідками якого Запорізьким апеляційним господарським судом постановлено ухвалу від 20.01.2006 р. про залишення рішення без змін, що набрала законної сили з моменту проголошення).

Щодо зупинення виконання судом касаційної інстанції рішення суду першої інстанції у порядку підготовки справи до касаційного розгляду, на що посилається суд апеляційної інстанції як на обов’язкову підставу, яка мала бути врахована податковою інспекцією, то суд касаційної інстанції зазначає, що таке зупинення стосується лише виконання рішення в частині задоволених позовних вимог, тобто рішення лише в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.06.2005 р. №0000542302/7410/2302 "б"в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 47282,67 грн. Відмова ж у позові не передбачає будь-яких виконавчих дій з виконання судового рішення, тому зупинення виконання рішення цієї частини не стосується.

Таким чином, зупинення судом касаційної інстанції виконання судового рішення у порядку підготовки справи до касаційного розгляду не зупиняє узгодження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 470000 грн., яке відбулося 20.01.2006 р. - у день набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.10.2005 р.

Отже, у позивача обов’язок сплатити визначене контролюючим органом податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 470000 грн. в силу вимог п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"існував протягом десяти календарних днів, наступних за днем апеляційного узгодження.

Відповідно, суди при вирішення даного спору мали встановити, чи дотримався позивач, сплачуючи податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 470000 грн. 21.12.2006 р. та 25.12.2006 р., граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання; у разі порушення строку встановити кількість календарних днів затримки сплати, в залежність від яких п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 ставить розмір штрафних санкцій, та, в залежності від встановлених обставин, надати оцінку правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень та, правильності здійсненого податковим органом розрахунку штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

О.А. Сергейчук

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представника

Генеральної прокуратури Зарудяної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про внесення виправлень в ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.11.2009 р., складену у повному обсязі,

у справі № 02-12а/3440-13/244/07-АП ( 22-а-330/08 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват комплект"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.06.2007 р. у задоволенні позову відмовлено.

В судовому засіданні 04.11.2009 р. було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.11.2009 р., згідно із резолютивною частиною якої касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя задоволено частково. Постанову Господарського суду Запорізької області від 20.06.2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Викладене підтверджується текстом резолютивної частини ухвали від 04.11.2009 р., проголошеної в судовому засіданні, та технічним записом судового засідання від 04.11.2009 р.

У тексті мотивувальної частини ухвали від 04.11.2009 р. також відображена позиція суду касаційної інстанції щодо необхідності скасування судових рішень судів попередньої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Утім, при складанні повного тексту ухвали від 04.11.2009 р. у її резолютивній частині суд касаційної інстанції допустив технічну описку, вказавши про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій –без змін.

Враховуючи наведене, необхідно внести відповідні виправлення у резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.11.2009 р., складеної у повному обсязі, узгодивши її зміст з резолютивною частиною ухвали, проголошеної у судовому засіданні 04.11.2009 р., та з мотивувальною частиною.

Керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.11.2009 р., складеної у повному обсязі, викласти у такій редакції:

"Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 20.06.2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.