Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Матолича С.В.,

суддів: Гордійчук М. П.,

Леонтович К. Г.,

Кравченко О. О.,

Розваляєвої Т. С.

при секретарі –Подолянко Р. О.

сторони в судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши касаційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2007 року у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до СП "Віад Сейлс-Мукачево"про стягнення 30330,00 грн.,-

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.07.2005 р. у справі № 5/107 відмовлено в задоволенні позовних вимог Закарпатському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород до СП "Віад Сейлс-Мукачево", м. Мукачево про стягнення 30330,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 р. рішення господарського суду Закарпатської області від 13.07.2005 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31 січня 2006 року касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 р. передано до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2007 року відмовлено у відкритті касаційного провадженні, а касаційну скаргу повернуто за належністю до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 травня 2007 р. скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2005 р., справу передано на розгляд за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2007 року залишено без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 13 липня 2005 року, зокрема, через те, що згідно частини 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2007 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з СП "Віад Сейлс-Мукачево"30330,00 грн., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно поданого позивачем Звіту № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 р., середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства відповідача в 2004 році складала 366 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника –6066,00 грн., відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів повинен був становити –15 інвалідів. Однак, фактично було працевлаштовано 10 інвалідів, тобто відповідачем не було працевлаштовано 5 інвалідів.

Відповідачем до Міського центру зайнятості протягом 2004 року надавались звіти за формою 3ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках.

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"від 31 березня 1991 року для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від згаданої чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 (314-95-п) , визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1).

Відповідно до вказаного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3).

Згідно з п. 5 та 14 Положення підприємства в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767 (1767-2001-п) , підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5) і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним (п.4).

Разом з тим, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, оскільки такий обов'язок, згідно статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів також передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Таким чином, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК, а підприємства в межах доведеного нормативу лише створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору та інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції прийнято апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Закарпатської області від 13 липня 2005 року та призначено до розгляду справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до СП "Віад Сейлс-Мукачево"про стягнення 30330,00 грн. до розгляду на підставі норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства (2747-15) ), а розглянуто по суті на підставі Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до пункту 2 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

При цьому, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2007 року залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 13 липня 2005 року. Разом з тим, в мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції зазначено, що "резолютивну частину постанови місцевого господарського суду слід залишити без змін, змінивши лише мотивувальну частину".

Вказані порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2007 року і направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2007 року –задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2007 року –скасувати.

Справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до СП "Віад Сейлс-Мукачево"про стягнення 30330,00 грн. –направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .