Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2005 року

та рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2004 року

у справі № 2-2163/04

за позовом Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

до ОСОБА_1

про стягнення недоїмки по прибуткового податку, -

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2005 року, задоволено позов ДПІ у Солом’янському районі м. Києва та стягнуто з ОСОБА_1. до Державного бюджету недоїмку по прибутковому податку в сумі 1576 грн. 70 коп. та пеню в сумі 03 грн. 04 коп., а всього 1579 грн. 74 коп.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідно до декларації про доходи за 2002 рік ОСОБА_1 за основним місцем роботи отримав 15247 грн. 58 коп. і сплатив прибутковий податок в розмірі 2753 грн. За сумісництвом отримав 12918 грн. 95 коп. і сплатив прибутковий податок в сумі 2583 грн. 79 коп.

Тобто, сукупний дохід відповідача за 2002 рік становить 28166 грн. 53 коп., сплачено ним податок в сумі 5336 грн. 79 коп. замість 6916 грн. 53 коп., недоплата становить –1576 грн. 74 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

З 01 січня 1993 року по 01 січня 2004 року громадяни сплачували прибутковий податок у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"від 26 грудня 1992 року (13-92) (далі - Декрет), яким було визначено платників прибуткового податку, об’єкти і ставки оподаткування.

Стаття 2 Декрету визначала, що об’єктом оподаткування у громадян є сукупний доход за календарний рік.

Пункт 1 статті 7 Декрету передбачає сплату прибуткового податку з сукупного оподаткованого доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання), тобто з доходу, отриманого в результаті основної систематичної діяльності громадян, що носить постійний характер, який обчислюється за ставками прогресивного оподаткування доходів громадян, встановленими Указом Президента України "Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян"від 13 вересня 1994 року № 519/94 (519/94) (зі змінами та доповненнями) (далі- Указ).

Доход громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, і аналогічно до нього - доход, який отримують громадяни не за місцем основної роботи (за сумісництвом, за виконання разових робіт тощо) - тобто додатково отриманий доход за виконання робіт, які не є постійним видом діяльності громадянина і основним джерелом отримання ним доходу, оподатковується відповідно до пункту 3 статті 7 Декрету в розмірі 20 відсотків.

Інших ставок для обчислення прибуткового податку із сукупного оподаткованого доходу громадян не встановлено. Тому, оскільки чинним законодавством передбачена тільки одна шкала ставок для обчислення прибуткового податку із сукупного оподаткованого доходу громадян, вона повинна застосовуватися до всіх об’єктів оподаткування, у тому числі і до доходу відповідача, об’єктом оподаткування якого також є сукупний оподаткований доход за календарний рік.

В розділі 1 Декрету відповідно до положень Указу закладено принцип рівного підходу до оподаткування доходів всіх громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, незалежно від джерел отримання цих доходів, який реалізується шляхом обчислення податку із сукупного річного доходу, який складається із місячних сукупних оподаткованих доходів за ставками прогресивного оподаткування при дотриманні відповідних гарантій (неоподаткований мінімум та виключення деяких виплат з переліку оподаткованих доходів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів, що проведений податковим органом перерахунок прибуткового податку по декларації про доходи, одержані ОСОБА_1., відповідає нормам законодавства

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2005 року та рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2004 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2005 року та рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.