Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченко А.О., Федорова М.О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

за участю представників сторін згідно журналу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кримавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 по справі № 2-25/14244-2006А.

за позовом Дочірнього підприємства "Кримавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

Дочірнє підприємство "Кримавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі – Підприємство, позивач) звернулося до суду із позовною заявою про визнання нечинними податкового повідомлення - рішення від 20.07.2006 № 0000911701/0 та податкового повідомлення - рішення від 21.08.2006 № 0000911701/1 Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі – ДПІ, відповідач), якими позивачу визначено податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за основним платежем 3 915,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 822,66 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2006 по справі № 2-25/14244-2006А позов задоволено. Судове рішення обгунтовано тим, що ставки податків і зборів не можуть змінюватись законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Зазначені ставки повинні змінюватись законами про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до нового бюджетного періоду. Таким чином позивачем правомірно було визначено податкове зобов’язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, оскільки було застосовано ставки, які були чинними станом 01.01.2005 відповідно до вимог Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) .

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 по справі № 2-25/14244-2006А рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм матеріального, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства Підприємство подало до органу державної податкової служби розрахунок за встановленою формою суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2005 рік, згідно якого щоквартальна сума податку становила 3 687,25 грн.

Відповідно до Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІV (2505-15) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України", який набув чинності 31.03.2005, та яким збільшено ставки податку з власників транспортних засобів, Підприємство 14.04.2005 подало уточнюючий розрахунок суми податку з власників транспортних засобів на ІІ, ІІІ, ІV квартали 2005 року із зазначенням щоквартальної суми податку, яка підлягає сплаті у розмірі 5 225,00 грн.

У липні 2005 року позивачем до органу державної податкової служби було подано уточнюючий розрахунок суми податку з власників транспортних засобів, згідно якого сума податкового зобов’язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів була зменшена на 4 761,00 грн. При цьому, розраховуючи дане податкове зобов’язання, позивач застосував раніше чинні ставки податку з власників транспортних засобів, які є більш низькими, ніж ставки цього податку, що встановлені з 01.04.2005.

За результатами виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2006 податковим органом було складено Акт від 03.07.2006, в якому, зокрема, зазначено про порушення позивачем ст. ст. 2, 3 Закону України від 11.12.1991 № 1963-ХІІ " Про податок з власників транспортних засобів інших самохідних машин і механізмів ".

На підставі зазначеного Акту податковим органом було ухвалено оскаржуване податкове повідомлення –рішення від 20.07.2006 № 0000911701/0, яке за результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено без змін та, з метою доведення строків сплати податкового зобов’язання, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006 № 0000911701/1.

Відповідно до розділу 12 Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІV (2505-15) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України", внесені зміни до ст. ст. 2, 3,4, 5, 6 Закону України від 18.02.1997 № 1963-ХІІ (1963-12) " Про податок з власників транспортних засобів інших самохідних машин і механізмів " із змінами та доповненнями.

Згідно пункту 1 Прикінцевих положень Закону № 2505-ІV (2505-15) розділ 12 цього Закону набирає чинність з дня опублікування, тобто з 31.03.2005.

У зв'язку із збільшенням ставок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, відповідно до Закону № 2505-ІV (2505-15) , та скасуванням ним пільг, визначених пунктами а) і б) в ст. 4 Закону України від 18.02.1997 № 1963-ХІІ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин", юридичні особи - власники транспортних засобів зобов'язані зробити перерахунок суми податку з власників транспортних засобів за 2005 рік та подати до податкових органів уточнюючий розрахунок суми податку. Перерахуванню підлягають суми податкових зобов'язань, що були нараховані юридичною особою за другий-четвертий квартал поточного року (строки сплати згідно ст. 5 Закону № 1963-ХІІ -15.07.2005, 15.10.2005, 15.01.2006).

Та обставина, що підставою донарахування податку контролюючим органом підпункт "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" називає заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (розрахунках), не перешкоджає донарахуванню податку та застосуванню фінансових санкцій, оскільки зміна ставок податку з власників транспортних засобів означала зміну розміру податкових зобов'язань позивача, що передбачало подання позивачем нового розрахунку податку з власників транспортних засобів.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що відсутність спеціального зазначення в законодавстві щодо обов’язку платників податку з власників транспортних засобів подавати уточнюючий розрахунок податку при зміні його ставок впродовж поточного року не може звільняти платників податку від обов'язку сплачувати його за ставками, встановленими новим законом. Звідси виникає право контролюючого органу донарахувати податок на підставі ст. 3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" і застосувати фінансові санкції на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанцій скасуванню не підлягає, як таке, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кримавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 по справі № 2-25/14244-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.