К-16521/07 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень (ПДВ) - 03.11.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 липня 2007 року, задоволено позовні вимоги підприємства "Кримфарма"та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0018322301/0 від 27 грудня 2006 року в частині донарахування суми податку на прибуток підприємства у розмірі 253 498 грн. й застосування штрафних санкцій на суму 66 178 грн. та № 0000343500/0 від 27 грудня 2006 року на суму 206 751 грн. по податку на додану вартість, в тому числі 137 834 грн. –основний платіж та 68 917 грн. –штрафні санкції. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у м. Сімферополі оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі проведено комплексну документальну перевірку підприємства "Кримфарма"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складено акт № 6541/23-6/24507005 від 14 грудня 2006 року.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем норм підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), в результаті чого позивачем занижено суму податку на додатну вартість у лютому-квітні 2006 року на суму 137834 грн.; вимог підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі – Закон № 283/97-ВР (283/97-ВР) ), в результаті чого позивач завищив валові витрати у першому кварталі 2005 року на 26 800 грн. та за перше півріччя 2006 року на 1 013 992 грн., усього на суму 1 040 792 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що вказане вище порушення сталося внаслідок включення позивачем до складу валових витрат сум, які не пов’язані з господарською діяльністю, а саме: за надані юридичні послуги ПП ОСОБА_1 згідно з актами виконаних робіт на загальну суму 26 800 грн.; витрати у сумі 1 013 992 грн., які пов’язані з придбанням товарів та надання маркетингових послуг у ТОВ "Дафна Сервіс-АКП"з моменту реєстрації.

На підставі висновків даного акта перевірки, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0018322301/0 від 27 грудня 2006 року про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 260 198 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 69 528 грн., всього 329 726 грн.;

- № 0000343500/1 від 27 грудня 2006 року про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 137 834 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 68 917 грн., всього 206 751 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Так, відповідно до пункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 –витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 283/97-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Як встановлено судами, відповідач не заперечував проти того, що всі витрати, які були віднесені позивачем до складу валових, в тому числі, й витрати з надання юридичних послуг, підтверджені відповідними документами, а саме, актами виконаних робіт від 31.01.2005 року, від 28.02.2005 року, від 30.03.2005 року, податковими накладними, рахунками.

Приймаючи рішення по справі, попередні судові інстанції правомірно врахували, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Дафна Сервіс-АКП", не оскаржені, в судовому порядку недійсними не визнані, а тому їх не можна вважати такими, що не відповідають вимогам закону. При цьому, відповідачем не надано доказів того, що послуги, надані позивачу ТОВ "Дафна Сервіс-АКП"або ПП ОСОБА_1, використані не у власній господарській діяльності підприємства "Кримфарма".

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Матеріалами справи підтверджено факт оплати товару позивачем на користь ТОВ "Дафна Сервіс-АКП"в сумі 1 212 493 грн. До складу податкового кредиту позивачем включено 137 834 грн. податку на додану вартість від вартості товарів та послуг, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю "Дафна Сервіс-АКП"на суму 826 999 грн., що відображено у деклараціях по податку на додану вартість.

Таким чином, позивач, отримавши від продавця податкові накладні, оформлені у встановленому порядку, правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки подальше визнання нечинними установчих документів підприємства-продавця не може впливати на податковий кредит покупця, так як він про даний факт не знав і не міг знати.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування позивачу податку на прибуток і відповідно податку на додану вартість, оскільки витрати за надані юридичні послуги та витрати на придбання товарів й маркетингових послуг правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат та підтверджені відповідними документами.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі відхилити, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 липня 2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.