Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року

у справі № 2-а-827/08 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій"

до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У жовтні 2007 року позивач – Відкрите акціонерне товариство "Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій" звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської ОДПІ у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2006 року № 0001862320/3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року постанову окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій" задоволено та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2006 року № 0001862320/3.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Макіївська ОДПІ у Донецькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ "Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій" відмовити у повному обсязі.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що 11 серпня 2005 року Гірницькою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Макіївки була проведена перевірка стану збереження активів ВАТ "Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій", які перебувають у податковій заставі. За результатами даної перевірки складено акт від 11 серпня 2005 року № 35812/10/24-113 .

Даним актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) в частині здійснення розрахунків в негрошовій формі без попереднього узгодження з податковими органами на загальну суму 103 619, 43 грн., в тому числі:

а) у квітні 2005 року з підприємствами:

- ДВАТ "Шахтоуправління Донбас" на суму 29700 грн.;

- ТОВ "Укрпродукт" на суму 2500,02 грн.;

б) у травні 2005 року з підприємствами:

- ТОВ "Укрпродукт" на суму 9643,45 грн.;

- КП "Комунекоресурси" на суму 28685,42 грн.;

- ПП "Будпромсервіс" на суму 33090,54 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, Гірницькою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Макіївки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001862320/0 від 24 жовтня 2005 року про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 103 619, 43 грн. на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Позивач оскаржував вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак його скарги залишені без задоволення, а Гірницькою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Макіївки прийняті повторні податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2005 року № 0001862320/1, від 16 грудня 2005 року № 0001862320/2, від 06 лютого 2006 року № 0001862320/3 на аналогічну суму визначеного штрафу.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 22 січня 2008 року в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2006 року № 0001862320/3 відмовив в повному обсязі.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки з дня отримання позивачем оскаржуваного рішення до дня звернення до суду минуло більше визначеного терміну (одного року), то суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Однак, як вірно зазначено апеляційним адміністративним судом, суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на те, що ним не був пропущений строк звернення до суду, з огляду на строки давності, визначені статтею 15 Закону № 2181-ІІІ.

При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно послався на положення підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-ІІІ, який передбачає можливість платника податків з урахуванням строків давності оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Крім того, вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції проблемою даного спору визначив наявність або відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платників податків, що має податковий борг передаються в податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно пункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181-ІІІ право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу. Рішенням Конституційного суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 (v002p710-05) положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181-ІІІ в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) та втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

Встановлено, що на день прийняття Конституційним судом України вказаного рішення активи позивача знаходилися у податковій заставі. Отже, з дня прийняття даного рішення немає правових підстав для розповсюдження податкової застави на усі активи позивача. В даному випадку відповідачем повинні були бути внесені зміни до Державного реєстру обтяжень лише на майно, вартість якого відповідає сумі податкового боргу позивача.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, вказані зміни відповідачем не внесені, податковим органом не надано суду доказів стосовно реєстрації певних активів позивача у податковій заставі. А відтак факт відчуження позивачем активів, які перебували у податковій заставі, відповідачем не доведений, а отже спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято за відсутності правових підстав для цього.

З а наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.