К-19253/09 Про зобов’язання нарахувати недоплачену державну соціальну допомогу - 03.11.2009 Прийняття

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати недоплачену державну соціальну допомогу, -

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати недоплачену державну соціальну допомогу відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2008 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за жовтень – грудень 2007 року та за травень по жовтень 2008 року.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за жовтень – грудень 2007 року у розмірі 373,60 грн., та за період з травня по жовтень 2008 року у розмірі 581,20 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2008 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була протиправною за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року.

З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Зокрема статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (стаття 46 Конституції України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянкою України, якій до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.

З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Водночас, щодо такого її права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) від 19.01.2006 року.

Однак такі умови не настали.

Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. (107-17) були внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (v010p710-08) положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) визнані неконституційними.

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року позивач також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року – таке право у позивача було відсутнє у зв’язку із дією положень пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Таким чином, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди дійшли вірного висновку, що дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим є протиправними з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України.

Окрім того, колегія суддів вважає вірним висновок судів про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату державної соціальної підтримки починаючи з жовтня 2007 року, з підстав, викладених в судових рішеннях.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то судами обґрунтовано визнано, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій вірно встановлені фактичні обставини справи, дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати недоплачену державну соціальну допомогу – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.